розмести
Розміта́ти, -та́ю, -єш
сов. в. розмести, -мету, -теш, гл. Размотать, размести. Лапами розгрібає, хвостом розмітає. Чуб. І. 136. Лопатами раскидаєм, а метлами розметем. КС. 1883. VII. 587.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
розмести —
розмести́ дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
розмести —
див. розмітати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розмести —
РОЗМЕСТИ́ див. розміта́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
розмести —
РОЗМЕСТИ́ див. розміта́ти.
Словник української мови в 11 томах