1. Словник української мови Грінченка

розметати

Розмета́ти, -та́ю, -єш

гл.

1) Разметать, разбросать. Розметаю всіх, як вітер мете пил з дороги. К. Псал. 41. Крукам, вранам розметала. АД. І. 67.

2) Разорвать, разметать. Охота як наскочила, — розметала його. Мнж. 31. Щоби того пистолета куля розметала, що я молоденька на нім присягала. Чуб. I. 165.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розметати — розмета́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розметати — розметаю, розметаєш і розмечу, розмечеш, док., перех. 1》 Швидко або з силою розкидати що-небудь у різні боки. || Зруйнувати, розвалити що-небудь, кидаючи в різні боки його частини. || безос. || Рознести, розвіяти в різні боки (хмари, дим і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розметати — РОЗМЕТА́ТИ див. розме́тувати. Словник української мови у 20 томах
  4. розметати — РОЗМЕТА́ТИ, розмета́ю, розмета́єш і розмечу́, розме́чеш, док., перех. 1. Швидко або з силою розкидати що-небудь у різні боки. На узліссях заревли танки і, розметавши зелене гілля маскування, ринули з усіх кінців до річки (Гончар, III, 1959, 416)... Словник української мови в 11 томах