розметати

РОЗМЕТА́ТИ, розмета́ю, розмета́єш і розмечу́, розме́чеш, док., перех.

1. Швидко або з силою розкидати що-небудь у різні боки.

На узліссях заревли танки і, розметавши зелене гілля маскування, ринули з усіх кінців до річки (Гончар, III, 1959, 416);

Денис схопив у руки галузину і розметав жевріючі головешки, затоптуючи їх ботинками (Тют., Вир, 1964, 290);

// Зруйнувати, розвалити що-небудь, кидаючи в різні боки його частини.

Бас із синами за три дні й три ночі розметали довгу, майже на півверсти греблю (Мушк., Серце.., 1962, 103);

// безос.

Вітри такі, що.. стріхи зривало. На Єкатерининській вулиці зірвало і розметало виставку фотографа (Л. Укр., V, 1956, 218);

// Рознести, розвіяти в різні боки (хмари, дим і т. ін.).

Коли ж подмуть могутні вітри-вітровії, щоб розвіяти, розметати олов’яні хмари? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 33).

2. Розштовхуючи, примусити розбігтися, розійтися кого-небудь; розігнати.

— Розійдись ! — закричав Гаврило.— Розійдись! Він кинувся поміж братами, розметав їх в різні боки (Тют., Вир, 1964, 217);

// Розбити, знищити кого-, що-небудь, завдати поразки комусь, чомусь.

Одна в його думка — ударити на Іванців табір, розметати, як полову, тії гайдамацькі купи (П. Куліш, Вибр., 1969, 170);

Що там було в ту ніч чорну, вітряну! Полк розметали, захопили зброю, три кулемети, коней (Головко, II, 1957, 19);

// безос.

Розметало колону вражу, спопелило вогнем ясним (Гонч., Вибр., 1959, 168).

3. Широко розвести, розкинути в боки (руки, крила і т. ін.).

На возі лежить, розметавши руки, наш Альоша… (Цюпа, Три явори, 1958, 20);

Застогнав тут змій безсило, розметав залізні крила, і забивсь, і затрусивсь, і крізь землю проваливсь (Забіла, У.. світ, 1960, 145);

// Розпустити, розсипати, розтріпати (волосся).

Ганна Борисівна лежала в ліжку, розметавши каштанове волосся по білій подушці (Панч, Ерік.., 1950, 122);

Троянки ідуть, розметавши по плечах волосся, До вівтарів невблаганної серцем Паллади (Зеров, Вибр., 1966, 235).