1. Словник української мови в 11 томах

розметаний

РОЗМЕ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмета́ти.

Чабани розшукували в степах свої розметані бурею отари (Гончар, І, 1959, 4);

Лободою позаростали майдани коло зруйнованих, розметаних дощенту церков (Морд., І, 1958, 100);

Хмари були високі, прозорі, розметані вітром по всьому піднебессі (Ю. Янов., II, 1958, 202);

Після короткого бою турецький загін, оточений майже з усіх боків, був розметаний дощенту (Добр., Очак. розмир, 1965, 145);

Дівчина швиденько зіскакує на ноги, рукою поправляє розметану косу (Стельмах, І, 1962, 519).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розметаний — розме́таний дієприкметник від: розмета́ти Орфографічний словник української мови
  2. розметаний — РОЗМЕТАНИЙ – РОЗМЕТЕНИЙ Розметаний. Дієприкм. від розметати – розкидати; у знач. прикм. Хмари були високі, прозорі, розметані вітром по всьому піднебессі (Ю. Літературне слововживання
  3. розметаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розметати. || розметано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розметаний — РОЗМЕ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розмета́ти. Чабани розшукували в степах свої розметані бурею отари (О. Гончар); Лободою позаростали майдани коло зруйнованих, розметаних дощенту церков (Д. Словник української мови у 20 томах