розмовитися

Розмовитися, -влюся, -вишся

гл. Поговорить, переговорить. Грин. III. 347. Не розмовившись з головою, до чогось инного не важся. Ном. № 5837. Ой зачекай, дівчинонько, розмовся зо мною. Чуб. V. 375.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмовитися — розмо́витися дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розмовитися — Розмо́витися. Розговоритися. При обіді вивернув Ярема нехотячи-умисно шклянку, що й дало повід єго остроязикій жіночці відозватись не конче привітним словом. Та ледво що розмовилась на добре, встає єї чоловік (“Подружний протокол... Українська літературна мова на Буковині
  3. розмовитися — -влюся, -вишся; мн. розмовляться; док., заст. 1》 Порозмовляти. || Порозумітися. 2》 Розговоритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розмовитися — РОЗМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розмо́вляться; док., заст. 1. Порозмовляти, поговорити з ким-небудь. – Жінко! – каже Павло,- люба моя, кохана! подивись на мене, розмовся зо мною!... Словник української мови у 20 томах
  5. розмовитися — ПОРОЗУМІ́ТИСЯ (зрозуміти одне одного в процесі перев. мовного спілкування), ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОБАЛА́КАТИ, ЗБАЛА́КАТИ перев. із запереч. н е, розм., РОЗМО́ВИТИСЯ заст., РОЗТОЛКУВА́ТИСЯ діал. — Недок.: порозуміва́тися, згово́рюватися. Словник синонімів української мови
  6. розмовитися — РОЗМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розмо́вляться; док., заст. 1. Порозмовляти. — Жінко! — каже Павло,— люба моя, кохана! подивись на мене, розмовся зо мною! (Вовчок, І, 1955, 168); // Порозумітися. Словник української мови в 11 томах