розмовитися

ПОРОЗУМІ́ТИСЯ (зрозуміти одне одного в процесі перев. мовного спілкування), ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОБАЛА́КАТИ, ЗБАЛА́КАТИ перев. із запереч. н е, розм., РОЗМО́ВИТИСЯ заст., РОЗТОЛКУВА́ТИСЯ діал. — Недок.: порозуміва́тися, згово́рюватися. Говорили люди, що Олексій Нестеренко погано жив з дружиною, але потім ніби порозумілись (І. Цюпа); — І впертий же ти, Петре Онисимовичу. З тобою ніякий сват не зговориться (Ю. Збанацький); Він.. не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити... Ось він побалакає з Семеном, може, щось удвох і поворожать... (М. Коцюбинський); (Старшина:) Та я знаю, що ти дуже розумний, з тобою не збалакаєш (І. Карпенко-Карий); Турковський просив у листі вибачення, що не прибув сам до князя, аби розмовитися з ним особисто (Леся Українка); — Так тогді і розтолкуємось, а тепер — ніколи (Г. Квітка-Основ'яненко).

РОЗГОВОРИ́ТИСЯ (захопитися розмовою, говорити охоче, довго), РОЗБАЛА́КАТИСЯ розм., РОЗГОМОНІ́ТИСЯ розм., РОЗБЕСІ́ДУВАТИСЯ розм., РОЗМО́ВИТИСЯ заст., РОЗБАЛАГУ́РИТИСЯ розм. рідко, РОЗГУТО́РИТИСЯ діал.; РОЗМОЛО́ТИСЯ фам., РОЗБАЗІ́КАТИСЯ зневажл., РОЗПАТЯ́КАТИСЯ зневажл., РОЗТЕРЕВЕ́НИТИСЯ зневажл. (перев. говорячи щось пусте, неістотне); РОЗГАЛДИ́КАТИСЯ зневажл. (голосно й швидко). Млина спинити легше, аніж Катрю, раз вона розговорилася (Я. Качура); — Пробачте, але таки й справді я сьогодні занадто розбалакався (М. Стельмах); Вдовольнивши перший голод, хлопці розгомонілися (О. Гончар); Панна Марія розбесідувалася так живо з професором Лорденом, що було би нечемно переривати їм бесіду (О. Кобилянська); Ми розмовились про з'їзд, про реферати (М. Драгоманов); — Но, но, ти, оповідачу мій, знов розбалагуришся, — задріботала його жінка (І. Франко); Здибав я старого вугляра. Розгуторився з ним про його життя (І. Франко); (Пані (сердито):) Що то розмололась, дуряго стара! Годі базікать чорт знає що! (С. Васильченко); Ну, бувайте здорові, а то я розбазікалась без краю (Леся Українка); Підпилий Сороконожка розпатякався, сказав, що знову складають списки на активістів (П. Кочура); — І чого ти вже там розтеревенився? — озивається з другої кімнати жінка (Н. Рибак); — Тю на вас, навіжені! — тюкнула на добрих людей матінка Михайликова, бо ті ж розгалдикались аж надто рано, ще до Божої служби (О. Ільченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розмовитися — розмо́витися дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розмовитися — Розмо́витися. Розговоритися. При обіді вивернув Ярема нехотячи-умисно шклянку, що й дало повід єго остроязикій жіночці відозватись не конче привітним словом. Та ледво що розмовилась на добре, встає єї чоловік (“Подружний протокол... Українська літературна мова на Буковині
  3. розмовитися — -влюся, -вишся; мн. розмовляться; док., заст. 1》 Порозмовляти. || Порозумітися. 2》 Розговоритися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розмовитися — РОЗМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розмо́вляться; док., заст. 1. Порозмовляти, поговорити з ким-небудь. – Жінко! – каже Павло,- люба моя, кохана! подивись на мене, розмовся зо мною!... Словник української мови у 20 томах
  5. розмовитися — РОЗМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розмо́вляться; док., заст. 1. Порозмовляти. — Жінко! — каже Павло,— люба моя, кохана! подивись на мене, розмовся зо мною! (Вовчок, І, 1955, 168); // Порозумітися. Словник української мови в 11 томах
  6. розмовитися — Розмовитися, -влюся, -вишся гл. Поговорить, переговорить. Грин. III. 347. Не розмовившись з головою, до чогось инного не важся. Ном. № 5837. Ой зачекай, дівчинонько, розмовся зо мною. Чуб. V. 375. Словник української мови Грінченка