розмова

БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАННЯ зневажл., ПАЩЕКУВА́ННЯ зневажл., РО́ЗКАЗНІ мн. розм. рідше, СЛЕБЕЗУВА́ННЯ (СЛЕБІЗУВА́ННЯ) рідко; ТЕРЕВЕ́НІ мн., зневажл., ТЕРЕВЕ́НІ-ВЕ́НІ мн., зневажл., ТА́РИ-БА́РИ мн., розм. рідше, ГАЛУ́-БАЛУ́ невідм., розм. (пусті, несерйозні розмови); БАЛЯНДРА́СИ мн., розм., БАЛЯ́СИ мн., розм., ЛЯ́СИ мн., розм., ПЕРЕБЕ́НДІ мн., розм. рідше (пусті, жартівливі розмови); ПРОСТОРІ́КУВАННЯ розм., РОЗБАЛА́КУВАННЯ перев. мн., розм., РОЗГЛАГО́ЛЬСТВУВАННЯ перев. мн., розм. (багатослівні, часто беззмістовні, але з претензіями розмови); ПУСТОСЛІ́В'Я, ПУСТОМОЛО́ТСТВО розм. (пусті розмови, беззмістовне розумування). Набридла, видно, хлопцеві балаканина (К. Гордієнко); — Досить балачок. Треба діло робити. Час не стоїть (А. Головко); Для тебе пісню ту переповів я .. Не для розваги, не для марнослів'я — Ні! (М. Рильський); — Ми зібрались не для розмов, — сказала мати, і я відчув, що вона ніяковіє від власних слів (Є. Гуцало); — От ми йдемо, дивимося — щось біліє, — чувся притишений голос. "І вродиться ж така шарманка", — злився Тимко, слухаючи безконечне базікання (Григорій Тютюнник); Це буде не слово перед диспутом, а черговий каскад прописних істин. Дівчата і хлопці скажуть потім коротко: "Патякання" (І. Муратов); — Мені цікаво знати, що відповіла старшина і військо, а не безглузді пащекування пана (З. Тулуб); (Бухветчик:) Ви й досі бабляєтесь біля посуди, все з розказнями, а діла хоч і не питай (М. Кропивницький); Хазяйка кишки порве од її баляндрасів (Г. Квітка-Основ'яненко); Ернест заповнив ці кімнати своїм просторікуванням, занечистив попелом із цигарок (І. Франко); Демагогічне пустослів'я.

ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн., рідше; ПОГОВІ́Р, ПО́ГОЛОС, ПОГОЛО́СКА, ПОМО́ВКА, ПОГОЛО́СОК рідше, ПОГОВІ́РКА розм., ПО́СЛАВКА розм., ОСУ́ДА діал., ЗВО́ДИ мн., діал. (поширення неправдивих чуток, пліток про кого-небудь); РО́ЗГОЛОС, ШУМ розм. (жваве обговорення чогось незначного). Марта, справді, пересилюючи себе, слухала пересуди, не бажаючи образити сусідку (К. Гордієнко); — Чи ж мені ноги посудомить — вистоять якусь годину?! А не стану — одразу розмови почнуться! (О. Гончар); Здавалося, вже треба б було звикнути до всяких перегудів, але вони й досі боляче шмагали його тіло і гордість (М. Стельмах); Ненька зітхає, а батенько лає; Слава недобра про мене біжить... Суд-пересуд... (пісня); — Мені ваша сусідка Пистина Макарівна говорила... Та й од інших людей доводилось чути... Ні, ні, я не прислухаюсь до балачок, то вже якось вийшло само... (Є. Гуцало); Мені часто різні наші громадські рухи, спори, толки, антагонізми та симпатії видаються бурями в шклянці води (Леся Українка); — Це ж тепер поговору на все село буде! — журилася Одарка (М. Зарудний); Остерігаючись і запобігаючи розголосові, дівчина навіть в думці не мала, що поголос, якого вона найбільше боялася, вже йде (В. Козаченко); Пішли здогадки та поголоски; всякі чутки рознеслися (Марко Вовчок); Дуже вона любила мене. І не боялась нічого: ні дідька, ні вовка, ні людської помовки (І. Муратов); На цілий місяць дала (Мадьярка) довгоязиким жінкам предмет до цікавих поговірок і сміху (О. Маковей); Гріх не біда, та пославка страшить! (переклад М. Рильського); Дуже не хотіла (Ганна), щоб хтось із знайомих бачив, як вона заглядала до буфету, і не пустив якого поголоску (В. Козаченко); Дай напитись, І не думай, І не бійсь осуди (Л. Первомайський); — Ой, що ж то за шум учинився, Що комар та й на мусі оженився (пісня); Ой шум, шумиха, сусіди лихії Тебе судять, мене гудять, а самі такії (коломийка). — Пор. чу́тка.

РОЗМО́ВА (словесний обмін думками між ким-небудь), РОЗМОВЛЯ́ННЯ, БЕ́СІДА, МО́ВА розм., БАЛА́ЧКА розм., БАЛА́КАННЯ розм., ПЕРЕМО́ВА розм., ПРОМО́ВКА заст., ГОВІ́РКА діал., БАЛА́КАНКА діал., ГУ́ТІРКА діал., КОНВЕРЗА́ЦІЯ діал., заст.; ДІАЛО́Г (між двома або кількома особами). За столом чувся гомін, шум, весела розмова, яку може провадити тільки молодіж... (І. Нечуй-Левицький); Тільки ж потім доміркувався, що давніше, ще як був він слабий, ціле розмовляння вів і підтримував він сам, а не Шмідти (А. Кримський); Під буркотання старої матушки велись безконечні бесіди про Тасю (М. Коцюбинський); І вже в нас у хаті ні мови, ні говірки (Марко Вовчок); А вже балачки як почнуться, то чого тільки й не почуєш: і про давнє, і про недавнє, і про трагічне, і про смішне (Я. Баш); Другі півні вже стали співати. Усякі гадки, балакання перейшло (Ганна Барвінок); Він ходив на станцію, дивився на них (бійців), слухав їхню перемову (М. Рудь); "Ото диво! Тільки що була в мене промовка про дочку, а це й сам батько шусть до мене в хату!" (І. Нечуй-Левицький); Кузня мого тата.. була, так сказати, місцем збору, нарад та приязної балаканки для всіх сусідів (І. Франко); Тюрчанки з веселою гутіркою проходили мимо нього (О. Донченко); Мені відходила охота розмовляти на тих годинах, і ціла моя конверзація складалася з коротких відповідей, як хто звертався з питанням до мене (О. Кобилянська); Половець зійшов до води, підкотив штани, повернув носа шаланди в море, притримав за корму, потяг її до себе, люди позіскакували, відбувся діалог (Ю. Яновський). — Пор. балакани́на.