розмова

РОЗМО́ВА, и, ж.

1. Словесний обмін думками, відомостями і т. ін. між ким-небудь.

Максим устав. За ним прокинулись деякі другі; почалась товариська розмова (Панас Мирний);

– Облишмо цю розмову, – сказала, посумнівши, Оксана. – Як ви можете... (О. Гончар);

// Обмін думками, відомостями за допомогою міміки, жестів і т. ін.

Лікар входить справа. Олімпіада Іванівна кидається до нього, показує на Любу, мімічна розмова між ними (Леся Українка);

Бачу мужчину й жінку, що мовчки сидять. Одне тримає сірника, а друге швидко перебирає пальцями обох рук. Це закохані глухонімі, що почали свою розмову десь при світлі ліхтаря й кінчають її тут (Ю. Яновський);

// заст., рідко. Діалог у літературному творі.

Треба їх [байки] .. гаразденько вигладити, а деякі і зовсім переробити, розмову в їх поширити (Панас Мирний);

// Чиї-небудь слова, вислови; мова, розповідь.

Мелашка була з поетичною душею .. Часом вона в своїй розмові несамохіть вкидала слова пісень (І. Нечуй-Левицький);

Отець Вікентій з розмов отця Миколая ще раніше довідався, що в того є три дочки на відданні (М. Стельмах);

// Спосіб висловлювання, властивий кому-небудь; манера говорити, висловлюватися.

Твоя розмова, постать і вигляд твій – Все разом свідчить: римлянин, римлянин (М. Зеров);

// Бесіда з ким-небудь, перев. ділового змісту, з певною спрямованістю.

[Кречет:] Товариш Берест, я прошу вас одкласти нашу розмову, я погано себе почуваю... (О. Корнійчук);

Я вступаю до смуги повсякденних інтересів, приїздів на фабрику ранком, переглядів, розмов, директив, сварок, монтажів – усього того, з чого складається ціле наше життя (Ю. Яновський);

// Тема або зміст обміну думками, бесіди.

Я старався заспокоїть себе: адже то були звичайні господарські розмови, які ведуться скрізь всіми... (М. Коцюбинський);

– Мій розум швидко втомлюють розмови і про вільну конкуренцію, і про економічну еволюцію (М. Стельмах);

// перев. мн. Чутки, поголоски.

По селу йшли розмови про Ґудзя. Оповідали, що він у гніву забив ломакою вола (М. Коцюбинський);

// перев. мн. Негативні висловлювання, нарікання на чию-небудь адресу; осуд чиїхсь дій, вчинків, поведінки і т. ін.; пересуди.

– Всі ж ми однаково не спали: і я, і вони. То чи ж мені ноги посудомить – вистояти якусь годину? А не стань – одразу розмови почнуться! .. Взявся, скажуть, Хома собакою на земляків... (О. Гончар);

// Легка, невимушена балаканина.

Скоро хазяїн попадає до нас і хоч ми горілки не п'ємо, зате готова приємна розмова, і ми зав'язуємо вузлик нашої знайомості (М. Коцюбинський);

Трималися [кадровики] окремою групкою і швидко зав'язували розмови з молоденькими дівчатами (Григорій Тютюнник).

2. нар.-поет., рідко. Уживається як пестлива назва любої, коханої людини або як звертання до неї.

Ой, од моря та й до моря Битая дорога... Куди їдеш-од'їжджаєш, Любая розмово? (з народної пісні).

(1) Без розмо́в – не роздумуючи, не беручи до уваги сумнівів, заперечень; не говорячи ні слова; мовчки; Вести́ розмо́ву див. вести́;

Вступа́ти (захо́дити, встрява́ти, втруча́тися і т. ін.) / вступи́ти (зайти́, встря́ти, втру́титися і т. ін.) в розмо́ву (рідше до розмо́ви, розм. у бала́чку) див. вступа́ти¹;

[Зу́стріч (нара́да, розмо́ва і т. ін.)] за кру́глим столо́м див. стіл¹;

Зу́стріч (розмо́ва, перегово́ри і т. ін.) без крава́ток див. зу́стріч;

Оберта́тися / оберну́тися зі слова́ми (зі сло́вом, з розмо́вою і т. ін.) див. оберта́тися;

Переміни́ти те́му розмо́ви див. переміня́ти¹;

Пристава́ти / приста́ти до розмо́ви (на розмо́ву) див. пристава́ти;

Прова́дити розмо́ву див. прово́дити;

(2) Розмо́ва іде́ (захо́дить, веде́ться, то́читься і т. ін.) / пішла́ (зайшла́) – говорять про кого-, що-небудь; відбувається розмова про когось, щось.

Там, у хаті, у теплому затишку, іде тепла розмова... (Панас Мирний);

Розмова йшла за режисерів, яких я мусив узяти (Ю. Яновський);

Мати здивувалась: не побачила на обличчі сина тої радості, як перше, коли заходила розмова за худобу (М. Стельмах);

Розмова велася довго, коло години (М. Коцюбинський);

Розмова велася змовницьким шепотом (Іван Ле);

Серйозна, вдумлива тече між ними розмова (О. Гончар);

Між танцями зайшла розмова у дівчат з парубками: чи добре із багатою одружитись? (Марко Вовчок);

Розумі́ти [тає́мну] мо́ву (розмо́ву і т. ін.) див. розумі́ти;

Става́ти / ста́ти до розмо́ви (до бе́сіди, на розмо́ву, на бе́сіду) див. става́ти.

◇ Без за́йвих слів (розмо́в) див. сло́во;

Зверта́ти / зверну́ти розмо́ву (думки́) на і́ншу сте́жку (і́нші стежки́) див. зверта́ти;

Мо́ва (розмо́ва) коро́тка див. мо́ва;

(3) От і вся розмо́ва – на цьому й кінець; Перево́дити / перевести́ розмо́ву (мо́ву) див. перево́дити;

(4) Розмо́ва кру́титься (крути́лася і т. ін.) коло (навколо) кого – чого – розмова постійно йде про когось – щось, раз у раз повертається до когось – чогось.

Розмова найбільше крутилася навколо переселенців (М. Стельмах);

(5) Розмо́ви (розмо́ва) схо́дили (схо́дила) / зійшли́ (зійшла́) на кого – що – хто-небудь починав вести мову про когось, щось.

Як не намагався Ігор розповідати про себе, його розмови все сходили або на Костя, або на Миколу Леонідовича (І. Багмут);

До нього часто заходив тоді один галицький літератор. Розмова якось зійшла на клерикалізм (М. Коцюбинський);

(6) Ті́льки й розмо́ви (д) див. мо́ва.