1. Словник української мови Грінченка

розорювати

Розорювати, -рюю, -єш

сов. в. розорати, -рю́, -реш, гл. Распахивать, распахать. Ой висока полонина з вітром говорила, хиба ж її розорити, жито би родила. Шух. 1. 200.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розорювати — розо́рювати 1 дієслово недоконаного виду орати розо́рювати 2 дієслово недоконаного виду розоряти Орфографічний словник української мови
  2. розорювати — I -юю, -юєш, недок., розорати, -рю, -реш, док., перех. Обробляти землю плугом, сохою; орати. || Орючи необроблювані землі, вводити їх у господарський обіг. || Орючи, знищувати що-небудь. || Робити борозни плугом на поверхні ґрунту, на снігу. II див. розоряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розорювати — РОЗО́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., РОЗОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., що. Обробляти землю плугом, сохою; орати. Сень на совість розорював .. поле (К. Гордієнко); Сьогодні, лише розорюючи ґрунти, люди переміщують масу землі (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. розорювати — ОРА́ТИ (обробляти землю плугом, ралом), ЗО́РЮВАТИ, ЗАО́РЮВАТИ, РОЗО́РЮВАТИ рідше, ПЛУ́ЖИТИ розм.; ДРЯ́ПАТИ зневажл., ШКРЯ́БАТИ розм. (мілко, абияк); ПІДНІМА́ТИ (ПІДІЙМА́ТИ) (зі сл. пар, цілина, зяб); ЗЯБЛЮВА́ТИ (орати на зяб). — Док. Словник синонімів української мови
  5. розорювати — Розо́рювати, -рюю, -рюєш, -рює; розора́ти, -рю́, -зо́ре́ш, -зо́рю́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розорювати — РОЗО́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., РОЗОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., перех. Обробляти землю плугом, сохою; орати. Сень на совість розорював.. поле (Горд., Дівчина.., 1954, 259); // Орючи необроблювані землі, вводити їх у господарський обіг. Словник української мови в 11 томах