розоряти

Розоряти, -ряю, -єш

сов. в. розори́ти, -рю́, -риш, гл. Разорять, разорить. Вона і Трою розорила, вона Дідону погубила. Котл. Ен.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розоряти — розоря́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. розоряти — СПУСТОШУВАТИ; пускати з торбами; п. ф. РОЗОРЯТИСЯ, банкрутувати, прогоряти; дк. РОЗОРИТИ, ожебрачити; п. ф. РОЗОРИТИСЯ, звестися нінащо, зійти на пси. Словник синонімів Караванського
  3. розоряти — -яю, -яєш і рідко розорювати, -юю, -юєш, недок., розорити, -зорю, -зориш, док., перех. 1》 Ламати, спустошувати, перетворювати що-небудь у руїни. 2》 Позбавляти кого-небудь багатства, достатку, майна; доводити до злиднів, зубожіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розоряти — Валити, завалювати, завалити, позавалювати, звалювати, звалити, позвалювати, повалювати, повалити, розвалювати, розвалити, порозвалювати, висаджувати, висадити, повисаджувати, нищити, винищувати, винищити, повинищувати, знищувати, знища'... Словник чужослів Павло Штепа
  5. розоряти — РОЗОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗОРИ́ТИ, зорю́, зо́риш, док., кого, що. 1. що. Ламати, спустошувати, перетворювати що-небудь у руїни. Найлюбішою забавкою було йому будувати та розоряти землянки, вали, окопи, шанці... Словник української мови у 20 томах
  6. розоряти — РУЙНУВА́ТИ (ударами, поштовхами, струсом і т. ін. примушувати що-небудь розпадатися), РОЗВА́ЛЮВАТИ, РОЗБИВА́ТИ, НИ́ЩИТИ, ЗНИ́ЩУВАТИ, ВАЛИ́ТИ, ЗАВА́ЛЮВАТИ, ЛАМА́ТИ, ПЛЮНДРУВА́ТИ, ТРОЩИ́ТИ, РОЗОРЯ́ТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИ, ГРОМИ́ТИ, ВИСА́ДЖУВАТИ, РОЗВЕРТА́ТИ... Словник синонімів української мови
  7. розоряти — РОЗОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗОРИ́ТИ, зорю́, зо́риш, док., перех. 1. Ламати, спустошувати, перетворювати що-небудь у руїни. Словник української мови в 11 томах