1. Словник української мови Грінченка

розрадити

Розраджа́ти, -джа́ю, -єш

сов. в. розрадити, -джу, -диш, гл. Отсовѣтывать, разсовѣтывать, разсовѣтовать. Люде мені розраджають, же посагу мало, а вже ж мені тоє дівча до серця пристало. Гол. 1. 365. Твої сестри розрадили, щоби ми ся не любили. Лукаш. 130.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрадити — розра́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розрадити — див. розраджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розрадити — РОЗРА́ДИТИ див. розра́джувати. Словник української мови у 20 томах
  4. розрадити — ВІДРА́ДЖУВАТИ (радити не робити чогось задуманого, відмовитися від якогось наміру), РОЗРА́ДЖУВАТИ рідше, ВІДМОВЛЯ́ТИ, ВІДБИВА́ТИ, РОЗРА́ЮВАТИ розм., ВІДРА́ЮВАТИ розм. — Док.: відра́дити, розра́дити, відмо́вити, відби́ти, розра́яти, відра́яти. Словник синонімів української мови
  5. розрадити — РОЗРА́ДИТИ див. розрад́жувати. Словник української мови в 11 томах