1. Словник української мови Грінченка

розрадник

Розрадник, -ка

м. Тотъ, который отговариваетъ, отсовѣтываетъ. Трохи одвик од шинку, од своїх порадників та розрадників. Г. Барв. 282.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розрадник — розра́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розрадник — -а, ч. Той, хто втішає, розраджує. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розрадник — РОЗРА́ДНИК, а, ч. Той, хто втішає, розраджує. Аби його задержати, аби він трохи одвик .. од твоїх порадників та розрадників (Ганна Барвінок); Вона [матуся] мала при мвоїй безмежній і нестерпній скорботі джерело моральної сили... Словник української мови у 20 томах
  4. розрадник — РОЗРА́ДНИК, а, ч. Той, хто втішає, розраджує. Аби його задержати, аби він трохи одвик.. од твоїх порадників та розрадників (Барв., Опов.., 1902, 282). Словник української мови в 11 томах