розставання

Розстава́ння, -ня

с. Разставаніе, разлука. см. розстання. Цілуючись по братерський на розставанні. Левиц. І. 463. Невимовна мука — із милим розлука, розставання — серця розривання. К. Досв. 128.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розставання — розстава́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розставання — Розлука Словник чужослів Павло Штепа
  3. розставання — -я, с. Дія за знач. розставатися. || розм. Перебування в розлуці далеко один від одного. На розставанні — прощаючись. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розставання — РОЗСТАВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розстава́тися. Розмова скінчена. Пора настала розставання (Гонч., Вибр., 1959, 282); Архірей, зволікаючи хвилину розставання, не поблагословив його, а лише поклав молодикові руку на плече (Ільч., Козацьк. роду.. Словник української мови в 11 томах
  5. розставання — Прощання, розстання; (надовго) розлука. Словник синонімів Караванського
  6. розставання — Розстава́ння, -ння, -нню (розлучання) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розставання — РОЗСТАВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розстава́тися. Вранці йому було сумно, ніби відчував розставання з цими ось своїми товаришами (І. Багряний); Архірей, зволікаючи хвилину розставання, не поблагословив його, а лише поклав молодикові руку на плече (О. Словник української мови у 20 томах
  8. розставання — ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В. Словник синонімів української мови