1. Словник української мови Грінченка

розстання

Розста́ння, -ня

с. Разлука. см. розставання. Розстання з милим смерті ся рімнає. Ном. № 8782. Хто був причиною розстання мого, щоб мій весь смуток упав на нього. Чуб. V. 358.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстання — розста́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розстання — -я, с. Те саме, що розставання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розстання — РОЗСТА́ННЯ, я, с. Те саме, що розстава́ння. Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (І. Нечуй-Левицький); Прісине серце солодко щемить, перший біль розстання карбується на душі (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. розстання — ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В. Словник синонімів української мови
  5. розстання — Розста́ння, -ння, -нню (розлука) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розстання — РОЗСТА́ННЯ, я, с. Те саме, що розстава́ння. Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (Н.-Лев., І, 1956, 91); Діти все прощалися й не могли розлучитися.. Словник української мови в 11 томах