розстання
РОЗСТА́ННЯ, я, с.
Те саме, що розстава́ння.
Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (І. Нечуй-Левицький);
Прісине серце солодко щемить, перший біль розстання карбується на душі (Ю. Яновський);
Струна радості забриніла знову у ньому, як тоді, відразу після розстання з дідом (І. Багряний);
“Бережіть себе, ваше величність, сказала вона в ніч їхнього розстання, втрачаючи вас, я все втрачаю”. Сплела з свого золотого волосся тоненький браслет і подараувала султанові (П. Загребельний).
(1) На розста́нні – те саме, що На розстава́нні (див. розстава́ння).
На розстанні зупинився [Тур], поглянув на притихлу дівчину (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розстання — розста́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розстання — -я, с. Те саме, що розставання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розстання — ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В. Словник синонімів української мови
- розстання — Розста́ння, -ння, -нню (розлука) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розстання — РОЗСТА́ННЯ, я, с. Те саме, що розстава́ння. Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (Н.-Лев., І, 1956, 91); Діти все прощалися й не могли розлучитися.. Словник української мови в 11 томах
- розстання — Розста́ння, -ня с. Разлука. см. розставання. Розстання з милим смерті ся рімнає. Ном. № 8782. Хто був причиною розстання мого, щоб мій весь смуток упав на нього. Чуб. V. 358. Словник української мови Грінченка