1. Словник синонімів української мови

розстання

ПРОЩА́ННЯ, РОЗСТАВА́ННЯ, РОЗСТАННЯ, РОЗЛУ́КА, РОЗЛУЧА́ННЯ рідше, ПРОЩА́Й у знач. ім., розм. Тихенько вийшов (священик), кивнув мовчки всім на прощання (І. Багряний); Не хочеться переривати оцю чудесну годину розставання з рідним містом (В. Собко); Ой зацвіла калинонька, цвіла над скалою. Ой вже ж мені, мій миленький, розлука з тобою (коломийка); У хвилину звичну розлучання Руку стиснеш, тихо глянеш в очі, І помітиш мить одну вагання, — Серце розлучатися не хоче (Т. Масенко); Я на прощай кивнув йому і подумав заспокоєно: "Дійде" (І. Муратов). — Пор. 1. проща́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розстання — розста́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розстання — -я, с. Те саме, що розставання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розстання — РОЗСТА́ННЯ, я, с. Те саме, що розстава́ння. Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (І. Нечуй-Левицький); Прісине серце солодко щемить, перший біль розстання карбується на душі (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. розстання — Розста́ння, -ння, -нню (розлука) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розстання — РОЗСТА́ННЯ, я, с. Те саме, що розстава́ння. Ніколи не здається милий таким милим, дорогим, як у саму годину розстання..! (Н.-Лев., І, 1956, 91); Діти все прощалися й не могли розлучитися.. Словник української мови в 11 томах
  6. розстання — Розста́ння, -ня с. Разлука. см. розставання. Розстання з милим смерті ся рімнає. Ном. № 8782. Хто був причиною розстання мого, щоб мій весь смуток упав на нього. Чуб. V. 358. Словник української мови Грінченка