розставляти

Розставля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. розставити, -влю, -виш, гл. Разставлять, разставить. Наймички бігали, розставляючи тарілки. Левиц. Пов. 394. Стій но, жінко, я побачу, чи не впало що в кіш, що рано розставив. Рудч. Ск. І. 186.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розставляти — Розставля́ти, -вля́ю, -вля́єш; розста́вити, -та́влю, -та́виш, -та́влять; розста́в, -ста́вте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. розставляти — (чати) ставити; (людей по місцях) розподіляти; (на постій) розміщати; (слова) робити павзи між; (руки) розводити; (ширму) розсувати; (тенета) наставляти, розкидати; дк. РОЗСТАВИТИ, (вуха) розпустити; (шатро) розгорнути. Словник синонімів Караванського
  3. розставляти — (ноги руки, пальці) розкидати, розсовувати, розчепірювати, (з певною метою) розводити. Словник синонімів Полюги
  4. розставляти — РОЗСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. розста́влять; док., кого, що. 1. що. Ставлячи, розміщувати де-небудь. Килина принесла купу тарілок і почала розставляти на столі (І. Словник української мови у 20 томах
  5. розставляти — РОЗСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. розста́влять; док., перех. 1. Ставлячи, розміщувати де-небудь. Килина принесла купу тарілок і почала розставляти на столі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. розставляти — розставля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  7. розставляти — -яю, -яєш, недок., розставити, -влю, -виш; мн. розставлять; док., перех. 1》 Ставлячи, розміщувати де-небудь. || Розміщувати, розташовувати (людей). || Ставити правильно на свої місця (розділові знаки і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. розставляти — РОЗСТАВЛЯ́ТИ (руки, ноги, крила, пальці тощо), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСОВУВАТИ (РОЗСУВА́ТИ), РОЗПИНА́ТИ, РОЗЧЕПІ́РЮВАТИ розм., РОЗТЕПІ́РЧУВАТИ діал.; РОЗВО́ДИТИ (руки, пальці); РОЗКАРЯ́ЧУВАТИ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  9. розставляти — наставля́ти (розкида́ти, розставля́ти, плести́ і т. ін.) / наста́вити (розки́нути, розста́вити і т. ін.) (свої́) тене́та (сі́ті, пастки́, си́льця і т. ін.) на кого і без додатка, із спол. щоб. Підступними діями, хитрощами, лестощами і т. ін. Фразеологічний словник української мови