розставляти

РОЗСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. розста́влять; док., кого, що.

1. що. Ставлячи, розміщувати де-небудь.

Килина принесла купу тарілок і почала розставляти на столі (І. Нечуй-Левицький);

Вона з своєю ланкою снігові щити розставляла в полі (В. Кучер);

Він поклав на столі хліб, консерви. Потім розставив порожні кухлі (А. Головко);

Хвилини їй вистачило, щоб розібратися в безладді Каргатової кімнати й сказати йому, як би вона розставила тут меблі (Ю. Шовкопляс);

// кого. Розміщувати, розташовувати (людей).

Цієї ночі опришки не виходили вже нікуди. Розставили вартових і полягали спати (О. Маковей);

За якусь годину Іван Маркович перевірив усі голоси, розставив дітей по-своєму. – Ну, ось. А тепер спробуємо заспівати (Ю. Збанацький);

// Ставити правильно на свої місця (розділові знаки і т. ін.).

Олена, тепер уже не ховаючись, взяла папірець. – Це телеграма. – І вголос стала читати, не поспішаючи, сама розставляючи відсутні в тексті телеграми всі розділові знаки (А. Головко);

// Призначати на постій, розквартировувати (військових).;

// кого, що. Розподіляти по робочих і т. ін. місцях.

Підполковник заздалегідь розставив відповідним чином .. вогневі засоби полку (О. Гончар);

– Налагодження трудової дисципліни, – думав Дорош, – це організаційна справа, але є ще й інший бік – економічний стан артілі. Це трудніше, тут треба господарського ока, щоб розумно розставити робочу силу (Григорій Тютюнник).

2. що. Розводити в сторони на певну відстань.

– Аркадій... заспокойся, Аркадій... – благала Софія Петрівна, розставляючи руки у дверях (М. Коцюбинський);

Він розставив руки і .. так застиг на хвилину (В. Винниченко);

Костецький, широко розставивши ноги для рівноваги, стояв в човні (Л. Первомайський);

// розм. Розсувати краї чого-небудь, збільшуючи отвір.

Щоб легше було бігти, розстібає [Темар] шкіряну куртку. Бере руками за поли і розставляє проти вітру (М. Трублаїні);

– Не можу сьому вірити, хіба мені .. покажете, як се було. – Що ж, се можна, – сказав чоловік та й розставив мішок так само, як тоді, коли саджав Вовка (І. Франко).

3. що. Розсувати що-небудь складене, установлювати, готуючи до використання, вживання.

Віжками прип'яв [Яким] гнідка до сусідньої берези, а сам, розставивши триніжок, налаштовуючись варити кашу, з відром побіг до річки (Панас Мирний);

Стій-но, жінко, я побачу, чи не впало що в кіш, що рано розставив (Сл. Б. Грінченка).

(1) Розставля́ти / розста́вити слова́ – вимовляти слова поволі, роблячи паузи між ними.

– У нашому селі... – повільно і з притиском розставляє слова Мироненко, – у нашому славному селі Березняках за останнім переписом зібралося дев'ять колишніх голів (І. Волошин).

◇ Наставля́ти (розкида́ти, розставля́ти, плести́ і т. ін.) / наста́вити (розки́нути, розста́вити і т. ін.) [свої́] тене́та (сі́ті, пастки́, си́льця і т. ін.) див. наставля́ти¹;

Поста́вити (розста́вити) / ста́вити кра́пку ([всі] крапки́) над “і” див. поста́вити¹;

Розпуска́ти (розставля́ти) / розпусти́ти (розста́вити) ву́ха див. розпуска́ти;

(2) Розста́вити крапки́ і зна́ки о́клику (д) див. поста́вити¹;

(3) Розставля́ти / розста́вити по свої́х місця́х – з'ясовувати, визначати суть чого-небудь, робити виразним щось.

Минуле раптом багато що розставило по своїх місцях у сучасному. Отак непомітно у творі [“Сьоме небо” Р. Іваничука] зростає важливість фактографії минулого (із журн.).