розсудити
Розсуджувати, -джую, -єш
сов. в. розсудити, -джу, -диш, гл.
1) Разсуживать, разсудить, рѣшить. Розсуджує пригнічених по правді. К. Іов. 79. Зараз не вішають, а поперед розсудять. Ном. № 7445.
2) Разрѣшать, разрѣшить, разгадать. Ой розсуди, бабусенько, сей начудний сон. Чуб. V. 775, 3) Разговорами сплетнями разлучать, разлучить. Женихався, з неї не сміявся, — думав — моя буде, — розраяли та розсудили проклятії люде. Чуб. V. 263.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розсудити — розсуди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розсудити — див. розсуджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розсудити — РОЗСУДИ́ТИ див. розсу́джувати. Словник української мови у 20 томах
- розсудити — ОБДУМУВАТИ (у думках перебирати, всебічно оцінювати що-небудь, намічаючи можливі варіанти дії, висловлення і т. ін.), ПРОДУ́МУВАТИ, ОБМІРКО́ВУВАТИ, РОЗМІРКО́ВУВАТИ, ОБМИ́СЛЮВАТИ, ОБМИШЛЯТИ, ОБМІЗКО́ВУВАТИ, РОЗДУ́МУВАТИ, РОЗСУ́ДЖУВАТИ, ПРИМІРЯ́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
- розсудити — Розсуди́ти, -джу́, -су́диш, -су́дять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розсудити — РОЗСУДИ́ТИ див. розсу́джувати. Словник української мови в 11 томах