розчина

Ро́зчина, -ни

ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Чуб. 1. 273. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Ном. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила. — Чого ти, пита, посуду побила? — А пороскидайте цю росчину по хаті, так скажу. Мнж. 6. ум. ро́зчинка.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчина — РО́ЗЧИНА, розм. РО́ЩИНА, и, ж. Закваска для тіста. [Мелашка:] Та йдіть-бо дайте борошна, а то розчина збігає (І. Карпенко-Карий); – Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (О. Словник української мови у 20 томах
  2. розчина — РО́ЗЧИНА, розм. РО́ЩИНА, и, ж. Закваска для тіста. [Мелашка:] Та йдіть-бо дайте борошна, а то розчина збігає (К.-Карий, І, 1960, 239); — Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (Стор. Словник української мови в 11 томах
  3. розчина — ро́зчина іменник жіночого роду закваска для тіста Орфографічний словник української мови
  4. розчина — Ро́зчи́на, -ни; -чини, -чин Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розчина — розм. рощина, -и, ж. Закваска для тіста. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. розчина — ЗАПА́РА (рідке тісто, що служить основою для дріжджового тіста), ОПА́РА, РО́ЗЧИНА (РО́ЩИНА розм.), ЗАПА́РКА розм., ЦІД діал. Пахло (в хаті) свіжим духом житньої соломи і не то хмелем, не то запарою для тіста (Григорій Тютюнник)... Словник синонімів української мови
  7. розчина — розчи́на кул. закваска для тіста (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт