розчина
Ро́зчи́на, -ни; -чини, -чин
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розчина — ро́зчина іменник жіночого роду закваска для тіста Орфографічний словник української мови
- розчина — розм. рощина, -и, ж. Закваска для тіста. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчина — РО́ЗЧИНА, розм. РО́ЩИНА, и, ж. Закваска для тіста. [Мелашка:] Та йдіть-бо дайте борошна, а то розчина збігає (І. Карпенко-Карий); – Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (О. Словник української мови у 20 томах
- розчина — розчи́на кул. закваска для тіста (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- розчина — ЗАПА́РА (рідке тісто, що служить основою для дріжджового тіста), ОПА́РА, РО́ЗЧИНА (РО́ЩИНА розм.), ЗАПА́РКА розм., ЦІД діал. Пахло (в хаті) свіжим духом житньої соломи і не то хмелем, не то запарою для тіста (Григорій Тютюнник)... Словник синонімів української мови
- розчина — РО́ЗЧИНА, розм. РО́ЩИНА, и, ж. Закваска для тіста. [Мелашка:] Та йдіть-бо дайте борошна, а то розчина збігає (К.-Карий, І, 1960, 239); — Тетерю варили з борошна пополам з пшоном і вчиняли розчиною, як і тісто на хліб (Стор. Словник української мови в 11 томах
- розчина — Ро́зчина, -ни ж. Закваска, ферментъ для хлѣба. Нетерплячий Омелько з діжі розчину бере, на сковороді перепечку пече. Чуб. 1. 273. Не видав хтось кислого та в розчину впав. Ном. Прийшла дівка додому, а попадя саме діжу учинила. Словник української мови Грінченка