розчинений

Значення в інших словниках

1. розчинений — розчи́нений 1 дієприкметник відчинений розчи́нений 2 дієприкметник змішаний Орфографічний словник української мови
2. розчинений — [рожчинеинией і рошчинеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
3. розчинений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розчинити I. || розчинено, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розчинити II. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розчинений — РОЗЧИ́НЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до розчини́ти¹. Став я під ворітьми, – ворота були розчинені (Марко Вовчок); Вагони всі розчинені (Я. Качура); // у знач. прикм. Коло розчиненого вікна сидить задумана Наталя (С. Словник української мови у 20 томах
5. розчинений — РОЗЧИ́НЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розчини́ти¹. Став я під ворітьми,— ворота були розчинені (Вовчок, VI, 1956, 236); Вагони всі розчинені (Кач., II, 1958, 351); // У знач. прикм. Коло розчиненого вікна сидить задумана Наталя (Вас. Словник української мови в 11 томах