1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

розчинити

Розчини́ти, -чиню́, -чи́ниш, -чи́нять; розчи́нений, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчинити — розчини́ти 1 дієслово доконаного виду відчинити розчини́ти 2 дієслово доконаного виду змішати Орфографічний словник української мови
  2. розчинити — I див. розчиняти I. II див. розчиняти II. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчинити — РОЗЧИНИ́ТИ¹ див. розчиня́ти¹. РОЗЧИНИ́ТИ² див. розчиня́ти². Словник української мови у 20 томах
  4. розчинити — ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж)... Словник синонімів української мови
  5. розчинити — РОЗЧИНИ́ТИ¹ див. розчиня́ти¹. РОЗЧИНИ́ТИ² див. розчиня́ти². Словник української мови в 11 томах
  6. розчинити — Розчинити, -ся см. розчиняти, -ся. Словник української мови Грінченка