розчиняти

Значення в інших словниках

1. розчиняти — розчиня́ти 1 дієслово недоконаного виду відчиняти; анатомувати, патрати — розм. розчиня́ти 2 дієслово недоконаного виду змішувати Орфографічний словник української мови
2. розчиняти — 1. (двері) відчиняти, розхиляти, (навстіж) розчахувати; (рота) розтуляти, роззявляти; (труп) анатомувати, розтинати; (рибу) патрати; 2. (сіль) розпускати, розводити; (тісто) учиняти. Словник синонімів Караванського
3. розчиняти — I -яю, -яєш, недок., розчинити, -чиню, -чиниш, док., перех. 1》 Відчиняти, розкривати (двері, вікно і т. ін.). || Відчиняючи, розкриваючи двері, вікно і т. ін., робити вільним доступ, прохід куди-небудь. || рідко. Розтуляти що-небудь стулене, стиснуте. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розчиняти — РОЗЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., РОЗЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., що. 1. Відчиняти, розкривати (двері, вікно і т. ін.). Повернувся він, а моя дочка іде навпроти його [нього], двері розчиняє (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
5. розчиняти — ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж)... Словник синонімів української мови
6. розчиняти — РОЗЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., РОЗЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., перех. 1. Відчиняти, розкривати (двері, вікно і т. ін.). Повернувся він, а моя дочка іде навпроти його, двері розчиняє (Вовчок, І, 1955, 240)... Словник української мови в 11 томах
7. розчиняти — Розчиняти, -няю, -єш сов. в. розчини́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Отворять, отворить, растворять, растворить. Двері розчиняє. МВ. ІІ. 177. 2) Растворять, растворить, дѣлать, сдѣлать закваску для хлѣба. МУЕ. III. 34. Св. Л. 97. Гречаники розчиняла. Чуб. V. 1173. Словник української мови Грінченка