1. Словник української мови Грінченка

розчиняти

Розчиняти, -няю, -єш

сов. в. розчини́ти, -ню́, -ниш, гл.

1) Отворять, отворить, растворять, растворить. Двері розчиняє. МВ. ІІ. 177.

2) Растворять, растворить, дѣлать, сдѣлать закваску для хлѣба. МУЕ. III. 34. Св. Л. 97. Гречаники розчиняла. Чуб. V. 1173.

3) Вскрывать, вынимать, вынуть внутренности. Стали розчинять рибу. Грин. І. 66.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчиняти — розчиня́ти 1 дієслово недоконаного виду відчиняти; анатомувати, патрати — розм. розчиня́ти 2 дієслово недоконаного виду змішувати Орфографічний словник української мови
  2. розчиняти — 1. (двері) відчиняти, розхиляти, (навстіж) розчахувати; (рота) розтуляти, роззявляти; (труп) анатомувати, розтинати; (рибу) патрати; 2. (сіль) розпускати, розводити; (тісто) учиняти. Словник синонімів Караванського
  3. розчиняти — I -яю, -яєш, недок., розчинити, -чиню, -чиниш, док., перех. 1》 Відчиняти, розкривати (двері, вікно і т. ін.). || Відчиняючи, розкриваючи двері, вікно і т. ін., робити вільним доступ, прохід куди-небудь. || рідко. Розтуляти що-небудь стулене, стиснуте. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розчиняти — РОЗЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., РОЗЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., що. 1. Відчиняти, розкривати (двері, вікно і т. ін.). Повернувся він, а моя дочка іде навпроти його [нього], двері розчиняє (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  5. розчиняти — ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж)... Словник синонімів української мови
  6. розчиняти — Розчиня́ти, -ня́ю, -ня́єш, -ня́є; розчи́няний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розчиняти — РОЗЧИНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., РОЗЧИНИ́ТИ, чиню́, чи́ниш, док., перех. 1. Відчиняти, розкривати (двері, вікно і т. ін.). Повернувся він, а моя дочка іде навпроти його, двері розчиняє (Вовчок, І, 1955, 240)... Словник української мови в 11 томах