розчинити

ВІДЧИНЯ́ТИ (відводити вбік стулки дверей, вікон тощо, роблячи вільним вхід, отвір), РОЗЧИНЯ́ТИ, ВІДКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ рідше; ПРОЧИНЯ́ТИ, ПРОКРИВА́ТИ рідше (не повністю, частково); ВІДХИЛЯ́ТИ (тихо); РОЗЧА́ХУВАТИ (широко, навстіж); ВІДЩІПА́ТИ (знімаючи защіпку); ВІДКИДА́ТИ (різко). — Док.: відчини́ти, розчини́ти, відкри́ти, розкри́ти, прочини́ти, прокри́ти, відхили́ти, розчахну́ти, відщепи́ти, відщіпну́ти, відки́нути. Він довго намацував засув, поки відчинив двері (С. Чорнобривець); Пані Федора мовчки розчиняє браму (М. Стельмах); По драбині лазила дівчина, відкривала віконниці (Панас Мирний); Мила, день уже давно! Як для мене вірне серце, Ти у сад розкрий вікно (В. Сосюра); Прочинивши хвіртку, Семен побачив дружину (П. Кочура); Одхиляє трошки ляду, придивляється у шпарку (Леся Українка); Відхиливши дверцята, Володька привітався з машини до куми (О. Гончар); Сеспель рвучко повернувся, широко розчахнув двері (Ю. Збанацький); Відщепнула йому двері, кличе його (Г. Квітка-Основ'яненко); Одкинула двері, держить (Марко Вовчок).

ПА́ТРАТИ (очищати від нутрощів убиту тварину), ПОТРОШИ́ТИ, ОБПА́ТРЮВАТИ, ОПА́ТРЮВАТИ рідше, ТЕЛЬБУШИ́ТИ розм., РОЗЧИНЯ́ТИ розм. — Док.: ви́патрати, попа́трати, ви́потрошити, обпа́трати, опа́трати, ви́тельбушити, розчини́ти. Дві молодиці, близькі сусіди, патрали порося (І. Нечуй-Левицький); Коли йому давали потрошити недобитого звіра, він витягав із шкіряного чохла гострого мисливського ножа (Григорій Тютюнник); Старий, обпатравши кабана, розділя його на шматки (Г. Квітка-Основ'яненко); Баби вже тельбушили рибу (З. Тулуб); Надія взялася розчиняти рибу (С. Чорнобривець).

РОЗТИНА́ТИ (робити розріз трупа з метою дослідження), АНАТОМУВА́ТИ мед., ПРЕПАРУВА́ТИ мед., РОЗЧИНЯ́ТИ розм., ПОТРОШИ́ТИ розм. — Док.: розітну́ти, розтя́ти, анатомува́ти, препарува́ти, розчини́ти. Запізнимось-бо з операцією — доведеться розтинати труп.. Можливо, в череві Василя Максимовича не одна, а кілька загадок... (Ю. Шовкопляс); — Його (доктора Гальванеску) препарувала я, — спокійно відказала Сахно. — З допомогою одного славетного в тих місцях хірурга (Ю. Смолич); Приїхали; ножі беруть, І генерала розчиняють, І яд находять в животі (Т. Шевченко); Він після побоїв на вечорницях.. вмер, та й суд виїжджав, і німець його потрошив (Г. Квітка-Основ'яненко).

II. РОЗЧИНЯ́ТИ (змішуючи що-небудь із рідиною, перетворювати в однорідну рідку масу), РОЗВО́ДИТИ, РОЗБАВЛЯ́ТИ, РОЗБО́ВТУВАТИ. — Док.: розчини́ти, розвести́, розба́вити, розбо́втати. Розчинити цукор у воді; Спирт розводять водою; Не можна змішувати міцні розчини мідного купоросу й вапна, а потім розбавляти водою (з наукової літератури); Агроном давно вже привіз із міста отруту, і тепер удвох з Купріяном Олександровичем розбовтували її в цеберці води (О. Донченко).