розчинений

РОЗЧИ́НЕНИЙ¹, а, е.

Дієпр. пас. до розчини́ти¹.

Став я під ворітьми, – ворота були розчинені (Марко Вовчок);

Вагони всі розчинені (Я. Качура);

// у знач. прикм.

Коло розчиненого вікна сидить задумана Наталя (С. Васильченко);

Юрба людська лилася без кінця з розчинених дверей (М. Грушевський);

Хура неквапно впливала в розчинену браму (М. Стельмах);

// розчи́нено, безос. пред.

Вікно широко розчинено, і звідтіля линуло проміння яскравого фіолетово-білого світла (Ю. Смолич).

РОЗЧИ́НЕНИЙ², а, е.

Дієпр. пас. до розчини́ти².

Вода добрий розчинник. У водному розчині відбувається хімічна взаємодія різних речовин. Розчинені поживні речовини з міжклітинної речовини проникають у клітину крізь мембрану (з навч. літ.);

Огірки в теплицях можна підживлювати позакореневим способом, обприскуючи рослини розчиненими в воді добривами (з наук. літ.);

* Образно. Здавалося, це слово [“по́куй”] було розчинене в самому повітрі, яким дихала й жила Варшава (С. Журахович);

Небезпека в Чорнобилі і довкола нього була розчинена в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос (Ю. Щербак).