розчинення
РОЗЧИ́НЕННЯ¹, я, с.
Дія за знач. розчини́ти¹, розчиня́ти¹.
Розчинення дверей.
РОЗЧИ́НЕННЯ², я, с.
Дія за знач. розчини́ти², розчиня́ти².
Якщо після внесення добрив випадає сніг, то це сприяє ще кращому їх розчиненню (з наук. літ.);
Взаємне зближення культур означає не їх взаємне розчинення і нівелювання, а обопільний розквіт, віднайдення нових якостей (з наук. літ.);
То були щасливі для Інни хвилини повного розчинення в красі, в природі (В. Дрозд);
Розчинення ниркових каменів.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розчинення — розчи́нення 1 іменник середнього роду відчинення розчи́нення 2 іменник середнього роду змішання Орфографічний словник української мови
- розчинення — I -я, с. Дія за знач. розчинити, розчиняти I. II -я, с. Дія за знач. розчинити, розчиняти II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчинення — 1. змішування (фізич. процес) твердої або рідкої речовини чи газу з розчинником, внаслідок чого утворюється розчин, напр., розчин солі або цукру в воді; розчинену речовину можна виділити, напр., випаровуванням розчинника; 2. перехід хіміч. Універсальний словник-енциклопедія
- розчинення — РОЗЧИ́НЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. розчини́ти, розчиня́ти¹. РОЗЧИ́НЕННЯ², я, с. Дія за знач. розчини́ти, розчиня́ти². Якщо після внесення добрив випадає сніг, то це сприяє ще кращому їх розчиненню (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах