розчинення
РОЗЧИ́НЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. розчини́ти, розчиня́ти¹.
РОЗЧИ́НЕННЯ², я, с. Дія за знач. розчини́ти, розчиня́ти².
Якщо після внесення добрив випадає сніг, то це сприяє ще кращому їх розчиненню (Хлібороб Укр., 2, 1964, 31);
Взаємне зближення культур означає не їх взаємне розчинення і нівелювання, а обопільний розквіт, віднайдення нових якостей (Рад. літ-во, 12, 1972, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розчинення — розчи́нення 1 іменник середнього роду відчинення розчи́нення 2 іменник середнього роду змішання Орфографічний словник української мови
- розчинення — I -я, с. Дія за знач. розчинити, розчиняти I. II -я, с. Дія за знач. розчинити, розчиняти II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розчинення — РОЗЧИ́НЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. розчини́ти¹, розчиня́ти¹. Розчинення дверей. РОЗЧИ́НЕННЯ², я, с. Дія за знач. розчини́ти², розчиня́ти². Якщо після внесення добрив випадає сніг, то це сприяє ще кращому їх розчиненню (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- розчинення — 1. змішування (фізич. процес) твердої або рідкої речовини чи газу з розчинником, внаслідок чого утворюється розчин, напр., розчин солі або цукру в воді; розчинену речовину можна виділити, напр., випаровуванням розчинника; 2. перехід хіміч. Універсальний словник-енциклопедія