1. Великий тлумачний словник сучасної мови

Значення в інших словниках

  1. розчинення — розчи́нення 1 іменник середнього роду відчинення розчи́нення 2 іменник середнього роду змішання Орфографічний словник української мови
  2. розчинення — РОЗЧИ́НЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. розчини́ти¹, розчиня́ти¹. Розчинення дверей. РОЗЧИ́НЕННЯ², я, с. Дія за знач. розчини́ти², розчиня́ти². Якщо після внесення добрив випадає сніг, то це сприяє ще кращому їх розчиненню (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. розчинення — 1. змішування (фізич. процес) твердої або рідкої речовини чи газу з розчинником, внаслідок чого утворюється розчин, напр., розчин солі або цукру в воді; розчинену речовину можна виділити, напр., випаровуванням розчинника; 2. перехід хіміч. Універсальний словник-енциклопедія
  4. розчинення — РОЗЧИ́НЕННЯ¹, я, с. Дія за знач. розчини́ти, розчиня́ти¹. РОЗЧИ́НЕННЯ², я, с. Дія за знач. розчини́ти, розчиня́ти². Якщо після внесення добрив випадає сніг, то це сприяє ще кращому їх розчиненню (Хлібороб Укр. Словник української мови в 11 томах