1. Словник української мови Грінченка

розчіплювати

Розчіплювати, -люю, -єш

сов. в. розчепи́ти, -плю, -пиш, гл.

1) Расцѣплять, расцѣпить. Зачепила гаплик за гаплик, а тепер ніяк не розчеплю. Харьк.

2) Разнимать, разнять. Як дав же він мені молотьби, так і зуби розчіплювали. Г. Барв. 289.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчіплювати — розчі́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розчіплювати — -юю, -юєш і розчіпляти, -яю, -яєш, недок., розчепити, -чеплю, -чепиш; мн. розчеплять; док., перех. 1》 Відчіплювати одну річ від іншої; роз'єднувати, розтискати що-небудь зчеплене, стиснуте. 2》 фіз. Розкладати атомне ядро на складові (протони, нейтрони) внаслідок ядерної реакції розщеплення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчіплювати — РОЗЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і РОЗЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. розче́плять і РОЗЧІ́ПИТИ, чі́плю, чі́пиш; мн. розчіплять; док., що. Відчіплювати одну річ від другої; роз'єднувати, розтискати що-небудь зчеплене, стиснуте. Словник української мови у 20 томах
  4. розчіплювати — Розчі́плювати, -чі́плюю, -чі́плюєш; розчепи́ти, -чеплю́, -че́пиш, -че́плять; розче́плений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розчіплювати — РОЗЧІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і РОЗЧІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., РОЗЧЕПИ́ТИ, чеплю́, че́пиш; мн. розче́плять; док., перех. Відчіплювати одну річ від другої; роз’єднувати, розтискати що-небудь зчеплене, стиснуте. Словник української мови в 11 томах