1. Словник української мови Грінченка

розчухувати

Розчухувати, -хую, -єш

сов. в. розчухати, -хаю, -єш, гл.

1) Расчесывать, расчесать (тѣло). Турн собі розчухав литку. Котл. Ен. V. 59.

2) Понимать, понять, сообразить. Спасибі! — сказав голосно Уласович, не розчухавши, що йому наговорив пан Пістряк. Кв. І. 91.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчухувати — розчу́хувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розчухувати — -ую, -уєш, недок., розчухати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. Дуже чухати, роздряпуючи шкіру на тілі, обличчі. 2》 тільки док., перех. і без додатка, розм. Зрозуміти, розібрати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчухувати — РОЗЧУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧУ́ХАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Дуже чухати, роздряпуючи шкіру на тілі, обличчі. Турн собі розчухав литку (І. Котляревський). 2. тільки док., що і без дод., розм. Зрозуміти, розібратися. Словник української мови у 20 томах
  4. розчухувати — РОЗЧУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧУ́ХАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Дуже чухати, роздряпуючи шкіру на тілі, обличчі. Турн собі розчухав литку (Котл., І, 1952, 231). 2. тільки док., перех. і без додатка, розм. Зрозуміти, розібрати. Словник української мови в 11 томах