1. Словник української мови в 11 томах

розчухувати

РОЗЧУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧУ́ХАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. Дуже чухати, роздряпуючи шкіру на тілі, обличчі.

Турн собі розчухав литку (Котл., І, 1952, 231).

2. тільки док., перех. і без додатка, розм. Зрозуміти, розібрати.

Насилу розчухав пан Микита, що писар хоче робити (Кв.-Осн., II, 1956, 214);

[Вареник:] Ти б спершу протверезився, тоді і розчухав би діло (Кроп., II, 1958, 232).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчухувати — розчу́хувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розчухувати — -ую, -уєш, недок., розчухати, -аю, -аєш, док. 1》 перех. Дуже чухати, роздряпуючи шкіру на тілі, обличчі. 2》 тільки док., перех. і без додатка, розм. Зрозуміти, розібрати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розчухувати — РОЗЧУ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗЧУ́ХАТИ, аю, аєш, док. 1. що. Дуже чухати, роздряпуючи шкіру на тілі, обличчі. Турн собі розчухав литку (І. Котляревський). 2. тільки док., що і без дод., розм. Зрозуміти, розібратися. Словник української мови у 20 томах
  4. розчухувати — Розчухувати, -хую, -єш сов. в. розчухати, -хаю, -єш, гл. 1) Расчесывать, расчесать (тѣло). Турн собі розчухав литку. Котл. Ен. V. 59. 2) Понимать, понять, сообразить. Спасибі! — сказав голосно Уласович, не розчухавши, що йому наговорив пан Пістряк. Кв. І. 91. Словник української мови Грінченка