1. Словник української мови Грінченка

розірватися

Розрива́тися, -ва́юся, -єшся

сов. в. розірватися, -вуся, -вешся, гл. Разрываться, разорваться. Сам чобіт заший, коли розірвався. Ном. № 11205. Серце моє розривається, дивлячись на вас. Кв. І. 88. Ой нехай плаче, розірветься, а уже мене не дождеться. Чуб. V. 780.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розірватися — Розважитися, забавитися [VII] Словник з творів Івана Франка
  2. розірватися — розірва́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. розірватися — див. розриватися I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розірватися — РОЗІРВА́ТИСЯ див. розрива́тися¹. Словник української мови у 20 томах
  5. розірватися — хоч (на́дво́є) розірви́ся (перерви́ся). 1. Забагато роботи, клопоту і т. ін. для однієї людини. (Килина:) Ой, тітко, вдовиці — хоч надвоє розірвися!.. (Леся Українка); — Максиме, як же ти двері навішуєш? — То покажіть,— просить Максим. Фразеологічний словник української мови
  6. розірватися — ВИБУХА́ТИ (про вибухові речовини, бомби, снаряди тощо — з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою розділятися на частини, осколки), РОЗРИВА́ТИСЯ, РВА́ТИСЯ, ЗРИВА́ТИСЯ рідше, ЛО́ПАТИСЯ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  7. розірватися — РОЗІРВА́ТИСЯ див. розрива́тися¹. Словник української мови в 11 томах