1. Словник української мови Грінченка

ропотіти

Ропоті́ти, -чу́, -ти́ш

гл.

1) Болтать безъ умолку, говорить всѣмъ сразу; бормотать.

2) Шумѣть при движеніи. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав. Ном. № 13539. см. роптати.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ропотіти — див. говорити Словник синонімів Вусика
  2. ропотіти — РОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., заст. 1. Говорити безперестану, усім відразу. 2. Шуміти під час руху. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав (Номис). Словник української мови у 20 томах