1. Словник української мови у 20 томах

ропотіти

РОПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., заст.

1. Говорити безперестану, усім відразу.

2. Шуміти під час руху.

Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав (Номис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ропотіти — див. говорити Словник синонімів Вусика
  2. ропотіти — Ропоті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) Болтать безъ умолку, говорить всѣмъ сразу; бормотать. 2) Шумѣть при движеніи. Як летів, то й ропотів, як упав, то й пропав. Ном. № 13539. см. роптати. Словник української мови Грінченка