роспукатися
Роспукатися, -каюся, -єшся
сов. в. роспукатися, -каюся, -єшся, гл.
1) = роспукати, роспукнути 1. Переносно: прійти въ отчаяніе. Вийди дівчино, бо ся з жалю роспукпу. — Хоч пукай, хоч ся зараз роспукай, раз тобі кажу: иншої собі шукай. Чуб. V. 157.
2) = роспукати, роспукнути 2. Піднялись стебелинки, роспукались цвіточки. Кв. І. 29. Морозенко, козаченько як мак роспукався. Грин. ІІІ. 590.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me