1. Словник української мови Грінченка

ростина

Рости́на, -ни

ж. Растеніе. Вез неї (води) нема життя нічому живому — ні ростині, ні чоловікові. Дещо (1874) 60. Далі пішла вся ростина — росте, як з води йде. О. 1862. V. Кух. 31. Бог сотворив світ та покликав усіх до себе і почав землю ділити.... і чоловікові, і звірю, і птиці, і комашці усякій і землю, і воду, й ростину, і їжу указав. Драг. 14.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ростина — Рости́на. Рослина. Ц[ісарско]-к[оролівский] радник домен Еміль Баєр заступає господарску науку, справи торговельні і митові, господарчі вистави, плекане і продукцию ростин, гноярство і господарскі тварини (Товариш, 1908, 204) // порівн. пол. roślina — рослина; рос. растение — рослина. Українська літературна мова на Буковині
  2. ростина — -и, ж., заст. Рослина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ростина — РОСТИ́НА, и, ж., заст. Рослина. Дворик посипано піском і засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша агавами (Леся Українка); Ростини боялись навіть тягти сік із землі, пити холодну росу, виправити зібгані листочки, розгорнути звинені квітки (М. Словник української мови у 20 томах
  4. ростина — Рости́на, -ни; -ти́ни, -ти́н; звич. росли́на Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ростина — РОСТИ́НА, и, ж., заст. Рослина. Дворик посипано піском і засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша агавами (Л. Укр., III, 1952, 270); Ростини боялись навіть тягти сік із землі, пити холодну росу, виправити зібгані листочки... Словник української мови в 11 томах