ростина
РОСТИ́НА, и, ж., заст. Рослина.
Дворик посипано піском і засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша агавами (Л. Укр., III, 1952, 270);
Ростини боялись навіть тягти сік із землі, пити холодну росу, виправити зібгані листочки, розгорнути звинені квітки (Коцюб., І, 1955, 176);
Прийди ж, прийди [весна]! Тепла і світла прагнуть Усі живі створіння, всі ростини І без твоєї ласки замирають (Сам., І, 1958, 116);
*У порівн. Немов ростина, у котрої корінь Хробак підточить, голову схиляє, Опустить листя.., так Валентій похиливсь (Фр., XIII, 1954, 203).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ростина — Рости́на. Рослина. Ц[ісарско]-к[оролівский] радник домен Еміль Баєр заступає господарску науку, справи торговельні і митові, господарчі вистави, плекане і продукцию ростин, гноярство і господарскі тварини (Товариш, 1908, 204) // порівн. пол. roślina — рослина; рос. растение — рослина. Українська літературна мова на Буковині
- ростина — -и, ж., заст. Рослина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ростина — РОСТИ́НА, и, ж., заст. Рослина. Дворик посипано піском і засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша агавами (Леся Українка); Ростини боялись навіть тягти сік із землі, пити холодну росу, виправити зібгані листочки, розгорнути звинені квітки (М. Словник української мови у 20 томах
- ростина — Рости́на, -ни; -ти́ни, -ти́н; звич. росли́на Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ростина — Рости́на, -ни ж. Растеніе. Вез неї (води) нема життя нічому живому — ні ростині, ні чоловікові. Дещо (1874) 60. Далі пішла вся ростина — росте, як з води йде. О. 1862. V. Кух. 31. Бог сотворив світ та покликав усіх до себе і почав землю ділити.... Словник української мови Грінченка