рости
РОСТИ́, ту́, те́ш; мин. ч. ріс, росла́, ло́; недок.
1. Ставати більшим на зріст, довшим, вищим, збільшуватися в результаті життєвого процесу (про людину, тварину, рослину і т. ін.).
Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Мирний, IV, 1955, 114);
Ріс хлопець, як гусеня на воді (Гончар, Таврія, 1952, 11);
Дуби ростуть поволі, неквапливо; Хто садить дуба, — той його, можливо, І не побачить вищим, аніж сам (Рильський, III, 1961, 208);
*Образно. Серце в Романа росте вгору від надії, а в кишені немов бряжчать уже грошики любі… (Коцюб., І, 1955, 106);
// Ставати старшим, дорослішим, розвиватися (про дитя).
Розуміла [Ольга], що він росте, мужніє, хоче бути дорослим (Дор., Не повтори.., 1968, 169);
// яким. Стаючи старшим, набувати певних рис характеру, поведінки і т. ін.
— Отакий і рости, сину, цікавий до всього: життя треба знати (Головко, II, 1957, 213);
Хлопець ріс крикливий і запальний (Тют., Вир, 1964, 524);
// Жити певним чином у дитячі та юнацькі роки.
От я, так чисто сиротина, Росту, як при шляху горох (Котл., І, 1952, 222);
Росла в наймах, виростала, З сиротою покохалась (Шевч., II, 1953, 42);
Ріс я в лісі на самоті і бавився, як сам собі знав (Вовчок, VI, 1956, 301);
Він ріс у бруді передмістя, Де кози, попіл та бур’ян (Рильський, II, 1946, 21);
І на селі і на заводі мені судилося рости під вітру свист, гармоні звуки… (Сос., II, 1958, 361).
◊ Ве́рби золоті́ росту́ть див. верба́.
2. Збільшуватися якісно, в розмірах, обсязі, кількості.
Сем’я [сім’я] моя щодень росла І вже до сотні доростала (Шевч., II, 1963, 83);
Чорний дим все густішає, все росте… (Коцюб., І, 1955, 216);
Ріка росте, випинає брудну могутню спину, валить каміння по днищу, мов громи б’ють (Хотк., II, 1966, 320);
В блакитній високості непомітно почали виникати хмарки. Вони росли і збільшувались, перебуваючи в безупиннім змаганні й мінливості (Довж., І, 1958, 95);
Тісто зогрілося й почало буйно рости: пироги вийшли високі, рум’яні й легкі (Тулуб, В степу.., 1964, 219);
// з чого. Виникати, з’являтися, поступово збільшуючись у кількості.
З руїни, з попелу, з могили Росли будинки й квітники (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 15);
// Ставати сильнішим; дужчати, міцніти (перев. про почуття).
Туга у Христиному серці росла все більше та більше (Мирний, III, 1954, 75);
Нудна тривога, мов дерево з насіння, росла в Маланчиній душі (Коцюб., II, 1955, 31);
// Посилюватися, ставати гучнішим, голоснішим (про звук, голос і т. ін.).
Починається лайка, змагання. Крик, гук дедалі все росте, все більшає, просториться (Мирний, І, 1954, 237);
Голос в Антона міцнішав, ріс, і він не помітив, що вже кричить (Коцюб., II, 1955, 295);
// Поширюватися, розноситися (про чутки, славу і т. ін.).
Йосипа все не було. Тілько чутка про його щодня росла-ширилась, то приносила одно, то приносила друге (Мирний, IV, 1955, 40);
Слава Килигейового загону швидко росла (Гончар, II, 1959, 76);
// перен. Ставати добре видним, ніби збільшуючись у розмірах (при наближенні до кого-, чого-небудь, поліпшенні видимості і т. ін.).
Ми спускалися вниз. Тепер скелі росли перед нами, теплі, навіть гарячі, так наче в їх кам’яних жилах текла жива кров (Коцюб., II, 1955, 289);
Не може очей відвести хлопець від новозбудованого красеня-корабля, що, наближаючись, швидко росте, уже в півнеба виростає перед ним на стапелях (Гончар, Тронка, 1963, 342).
◊ Вглиб і вшир рости́ див. вглиб;
Рости́, як (на́че, нена́че і т. ін.) гриби́ [пі́сля дощу́] див. гриб;
Як (мов і т. ін.) з води́ росте́ див. вода́.
3. перен. Ставати вищим у культурному, моральному і т. ін. відношенні; вдосконалювати, розширювати свої знання, досвід.
Я чув, що.. Росту [душею], яснішає мій зір (Фр., XIII, 1954, 411);
Пісні, оповідання, вірші Шевченка — це все був той головний грунт, на якому росла і розвивалася наша цікавість до сцени (Думки про театр, 1955, 103);
Ростуть молоді вчені, представники молодого суспільства (Еллан, II, 1958, 178);
Ростуть наші люди. Яскравим прикладом цього росту є Макар Онисимович Посмітний, депутат Верховної Ради УРСР,— колишній панський наймит… (Вишня, День.., 1950, 42).
◊ Росту́ть кри́ла див. крило́.
4. Мати поширення в якій-небудь місцевості, зоні, на певних грунтах і т. ін. (про рослини).
Кругом хати ріс зелений та густий, як руно, шпориш (Н.-Лев., III, 1956, 323);
Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким (Л. Укр., І, 1951, 6);
Вони [співанки], здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях.., як смереки ростуть по горах (Коцюб., II, 1955, 314);
Сосна росте на пісках, на гірських схилах. Коли місце обмивають льодові дощі, обдувають снігові вітри, жодне дерево не знаходить у собі мужності рости там, тоді звичайно кажуть: «Посадимо сюди сосну» (Ю. Янов., II, 1958, 126);
// Виростати (перев. про волосся).
Ні вуси, ні борода не хотіли рости на його темному, як юхт, обличчі (Коцюб., І, 1955, 34).
◊ Наговори́ти (розказа́ти) [,що] на вербі́ гру́ші росту́ть див. гру́ша.
Значення в інших словниках
- рости — (збільшуватися в процесі життєвого розвитку) виростати, підростати, більшати, (ставати дорослим) виростати, (про культурний ріст) зростати. Словник синонімів Полюги
- рости — рости́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- рости — (- дітей) підростати, виростати, розвиватися; (зріти) доходити літ, доростати розуму, сов. дорослішати; (- зелень) наливатися соками, (буйно) буяти, (вгору) виганятися, іти вгору; (- наріст) наростати; (- чуття) чимраз більшати <�дужчати... Словник синонімів Караванського
- рости — I прорости (про рослини), буяти, брунькуватися, виганяти, виганятися, визрівати, викублюватися, виростати, виспівати, вистигати, відростати, відрощуватися, вкорінюватися, галузитися, доростати, зазеленіти, заростати, заростатися, зарощуватися... Словник синонімів Вусика
- рости — [рости] роусту, -теш, -теимо, -теите; мин. р'іс, росла; нак. -ти, роус'т'іт' Орфоепічний словник української мови
- рости — -ту, -теш; мин. ч. ріс, росла, росло; недок. 1》 Ставати більшим на зріст, довшим, вищим, збільшуватися внаслідок життєвого процесу (про людину, тварину, рослину і т. ін.). || Ставати старшим, дорослішим, розвиватися (про дитя). || яким. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рости — РОСТИ́, ту́, те́ш; мин. ч. ріс, росла́, ло́; недок. 1. Ставати більшим на зріст, довшим, вищим, збільшуватися в результаті життєвого процесу (про людину, тварину, рослину і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
- рости — Випусти, як мак, а виросте, як кулак. Обмова, та брехня. Де ти зросла, де я зріс, до купи нас Господь зніс. Говорить чоловік до любої жінки, яку взяв з далекої сторони. За ним золоті верби ростуть. За ним іде лиха слава, бо все щось лихого зробить. Приповідки або українсько-народня філософія
- рости — де (вже) і пе́рець не росте́. Дуже далеко, у складні, важкі умови життя. Якби моя воля, то я б сього пана не то з партії вигнала, а загнала б там, де вже й перець не росте (Леся Українка). золоті́ ве́рби росту́ть. Нічого путнього не виходить. Фразеологічний словник української мови
- рости — ЗБІ́ЛЬШУВАТИСЯ (ставати більшим за кількістю, розміром, тривалістю і т. ін.), БІ́ЛЬШАТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИСЯ рідше, ЗРОСТА́ТИ, РОСТИ́, ВИРОСТА́ТИ, ПРИРОСТА́ТИ, ПРИБУВА́ТИ, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИСЯ розм., ПРИБІЛЬША́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
- рости — Рости́, росту́, росте́ш; ріс, росла́, росли́; рі́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рости — Рости, -ту, -теш гл. 1) Расти. На битій дорозі трава не росте. Ном. 3878. Рости, рости, дівчинонько, на другую весну. Чуб. V. 292. 2) Рости вгору. О человѣкѣ: а) возвышаться. б) испытывать подъемъ духа. Росту я вгору. Г. Вар. 293. То же значеніе имѣетъ душа росте вго́ру. Г. Барв. 442. Словник української мови Грінченка