рости

де (вже) і пе́рець не росте́. Дуже далеко, у складні, важкі умови життя. Якби моя воля, то я б сього пана не то з партії вигнала, а загнала б там, де вже й перець не росте (Леся Українка).

золоті́ ве́рби росту́ть. Нічого путнього не виходить. От тепер, думаю, щось та буде, бо де Хаброня ступить, там золоті верби ростуть (І. Нечуй-Левицький); — Від його панського слова золоті верби ростуть (М. Стельмах); — Додому зараз! На себе нарікай, як у тебе спина від ременя щемітиме. Де не підеш — то за тобою золоті верби ростуть... (М. Понеділок). золоте́ ве́рб’я росте́. Куди не повернешся — золоте верб’я росте (М. Номис).

на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші! Та він .. рад Левка живого з’їсти, бо хоче, щоб я замість Левка та пішла за нього! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Це, мабуть, свекрушище тобі наговорила на вербі груші..,— говорила Мотря (І. Нечуй-Левицький); Наказав на вербі груш (Сл. Б. Грінченка). на вербі́ гру́ші, а на оси́ці кисли́ці. — Вже ви, мамо, наговорите на вербі груші, а на осиці кислиці (І. Нечуй-Левицький). що на вербі́ (й́) гру́ші росту́ть. Він набалакає, що на вербі груші ростуть! (Укр.. присл..); — Годі тобі, дівчино; Шпак нісенітницю таку тобі розкаже, Що й груші на вербі ростуть! (Л. Глібов). тако́го, що на ве́рбі гру́ші, а на сосні́ я́блука росту́ть. Ти розкажеш такого, що на вербі груші, а на сосні яблука ростуть! (Марко Вовчок); // Неправда, брехня. А може, то така правда, Як на вербі груші (Т. Шевченко). 2. зі сл. обіця́ти. Щось нездійсненне, нереальне. Нема ніде нічого, а вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі! (Леся Українка).

показа́ти, на чо́му горі́хи росту́ть. Довести свою здатність, спроможність і т. ін. у чому-небудь. — Ми, Саво, ще покажемо панству, на чому горіхи ростуть! (С. Чорнобривець).

росту́ть / ви́росли кри́ла в кого. Хто-небудь перебуває у стані піднесення, відчуває прилив сили, енергії, натхнення і т. ін. Тремтячими руками він почав відмикати замок, відчуваючи, що його істота перероджується, що в нього ростуть крила (Олесь Досвітній); Вдруге ти на світ народилась, на широкий, ясний світ. Не ті в йому смутки, не ті й радощі, що знала ти змалку. Виростають у тебе щодня крила, більшають, ширшають, дужчають (П. Куліш); (Куниця:) Яка схвильованість, щирість,— ти, мабуть, і сам не знаєш, що в тебе крила виросли (І. Кочерга). ні́би кри́ла ви́росли. Він почував себе заговореним від смерті.. Тоді командири могли посилати його на які завгодно завдання. В нього ніби крила виростали (О. Довженко).

ті́льки о́чі росту́ть у кого і без додатка. Хтось дуже худий, схуд або худне. Схудла, спала з лиця (Тамара), тільки очі ростуть (О. Гончар).

ще мак (росте́ (цвіте́, схо́дить і т. ін.)) у голові́ у кого. Хтось молодий, недосвідчений, нерозумний і т. ін. Ну, що йому скажеш, коли в нього в голові ще мак росте? (Ю. Бедзик).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рости — (збільшуватися в процесі життєвого розвитку) виростати, підростати, більшати, (ставати дорослим) виростати, (про культурний ріст) зростати. Словник синонімів Полюги
  2. рости — рости́ дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. рости — (- дітей) підростати, виростати, розвиватися; (зріти) доходити літ, доростати розуму, сов. дорослішати; (- зелень) наливатися соками, (буйно) буяти, (вгору) виганятися, іти вгору; (- наріст) наростати; (- чуття) чимраз більшати <�дужчати... Словник синонімів Караванського
  4. рости — I прорости (про рослини), буяти, брунькуватися, виганяти, виганятися, визрівати, викублюватися, виростати, виспівати, вистигати, відростати, відрощуватися, вкорінюватися, галузитися, доростати, зазеленіти, заростати, заростатися, зарощуватися... Словник синонімів Вусика
  5. рости — [рости] роусту, -теш, -теимо, -теите; мин. р'іс, росла; нак. -ти, роус'т'іт' Орфоепічний словник української мови
  6. рости — -ту, -теш; мин. ч. ріс, росла, росло; недок. 1》 Ставати більшим на зріст, довшим, вищим, збільшуватися внаслідок життєвого процесу (про людину, тварину, рослину і т. ін.). || Ставати старшим, дорослішим, розвиватися (про дитя). || яким. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. рости — РОСТИ́, ту́, те́ш; мин. ч. ріс, росла́, ло́; недок. 1. Ставати більшим на зріст, довшим, вищим, збільшуватися в результаті життєвого процесу (про людину, тварину, рослину і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
  8. рости — Випусти, як мак, а виросте, як кулак. Обмова, та брехня. Де ти зросла, де я зріс, до купи нас Господь зніс. Говорить чоловік до любої жінки, яку взяв з далекої сторони. За ним золоті верби ростуть. За ним іде лиха слава, бо все щось лихого зробить. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. рости — ЗБІ́ЛЬШУВАТИСЯ (ставати більшим за кількістю, розміром, тривалістю і т. ін.), БІ́ЛЬШАТИ, ПОБІ́ЛЬШУВАТИСЯ рідше, ЗРОСТА́ТИ, РОСТИ́, ВИРОСТА́ТИ, ПРИРОСТА́ТИ, ПРИБУВА́ТИ, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИСЯ розм., ПРИБІЛЬША́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  10. рости — Рости́, росту́, росте́ш; ріс, росла́, росли́; рі́сши Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. рости — РОСТИ́, ту́, те́ш; мин. ч. ріс, росла́, ло́; недок. 1. Ставати більшим на зріст, довшим, вищим, збільшуватися в результаті життєвого процесу (про людину, тварину, рослину і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
  12. рости — Рости, -ту, -теш гл. 1) Расти. На битій дорозі трава не росте. Ном. 3878. Рости, рости, дівчинонько, на другую весну. Чуб. V. 292. 2) Рости вгору. О человѣкѣ: а) возвышаться. б) испытывать подъемъ духа. Росту я вгору. Г. Вар. 293. То же значеніе имѣетъ душа росте вго́ру. Г. Барв. 442. Словник української мови Грінченка