ростік
Ростік, -току
м.
1) Мѣсто раздѣленія улицы или дороги на двѣ, рѣки на два рукава. Вх. Зн. 61. Ой в городі на ростоці пють, гуляють запорожці. Лис. IV. № 7. На ростоці, на потоці два голуби воду пили. Гол. II. 529.
2) Разгонъ? К. Псал. 215. Угамуй рогатих турів, гордих дук у срібній зброї, росточи лихим ростоком, най не пють крови людської. К. Псал. 153.
3) мн. Уголъ скамьи на по́куті. Отут сідайте на ростоках. Кіевск. у.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me