рубити

Рубити, -блю, -биш

гл. Обрублять. Шовком шила, шовком шила, золотом рубила. Мет. 20.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубити — РУБИ́ТИ, рублю́, ру́биш; мн. ру́блять; недок., що. 1. Підшивати, заломивши край (тканини); підрублювати. – Не жаль мені хустиночки, що її рубила, А жаль мені Василини, що вірно любила (П. Словник української мови у 20 томах
  2. рубити — рублю, рубиш; мн. рублять; недок., перех. Підшивати, заломивши край (тканини); підрублювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рубити — Блю, -биш, недок., муз. Грати важку музику. Ні фіга так пацани рубають! Аж на вулицю чути гуркіт! Словник сучасного українського сленгу
  4. рубити — ПІДРУ́БЛЮВАТИ (шити, підгинаючи край чогось), ПІДШИВА́ТИ, ОБРУ́БЛЮВАТИ, РУБИ́ТИ розм. — Док.: підрубити, підши́ти, обруби́ти. Подолки чоловічої та жіночої сорочок підрублюють рубцями завширшки не більш як 0,5 см (з посібника)... Словник синонімів української мови
  5. рубити — руби́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. рубити — Руби́ти, -блю́, -биш, -блять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рубити — РУБИ́ТИ, рублю́, ру́биш; мн. ру́блять; недок., перех. Підшивати, заломивши край (тканини); підрублювати. — Не жаль мені хустиночки, що її рубила, А жаль мені Василини, що вірно любила (Чуб. Словник української мови в 11 томах