1. Словник української мови Грінченка

рудня

Рудня, -ні

ж.

1) Мѣсто добыванія желѣзной руды.

2) Желѣзо-плавильный заводъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рудня — ру́дня іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. рудня — Копальня, рудокопня, рудокопальня, сов. рудник; З. П. шахта. Словник синонімів Караванського
  3. рудня — -і, ж., рідко. Те саме, що рудник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рудня — див. рудник Словник чужослів Павло Штепа
  5. рудня — РУ́ДНЯ, і, ж., рідко. Те саме, що рудни́к. Від цукроварні, що леліє Рясно-зелений погляд поля, До рудні крок (М. Хвильовий); Шахтарем на рудні був [батько], зазнав на світі багато фахів (В. Сосюра); Випадок допоміг влаштуватись на цій же рудні до майстерні (П. Панч); Золоті рудні. Словник української мови у 20 томах
  6. рудня — КОПА́ЛЬНЯ (система підземних споруд для добування корисних копалин — руди, солі, благородних металів тощо, а також відповідне гірниче підприємство); РУДНИ́К, РУ́ДНЯ (така система для добування руди). Словник синонімів української мови
  7. рудня — Ру́дня, -дні; -дні, -день Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рудня — РУ́ДНЯ, і, ж., рідко. Те саме, що рудни́к. Шахтарем на рудні був [батько], зазнав на світі багато фахів (Сос., II, 1958, 365); Випадок допоміг влаштуватись на цій же рудні до майстерні (Панч, О. Пархом., 1939, 26). Словник української мови в 11 томах