рудник

Рудник, -ка

м. Рудокопъ.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рудник — РУ́ДНИК, а, ч., заст. Рудокоп. Рудників.. всіх розігнали, халупи, в яких вони жили, зруйнували, рудню спалили (Іст. УРСР, І, 1953, 211); Рудники були чорні й блискучі від поту, наче вилиті з чавуну (Тулуб, Людолови, II, 1957, 315). РУДНИ́К, а... Словник української мови в 11 томах
  2. рудник — ру́дник іменник чоловічого роду, істота рудокоп рідко рудни́к іменник чоловічого роду копальня Орфографічний словник української мови
  3. рудник — Копальня Словник чужослів Павло Штепа
  4. рудник — I рудн`ик-а, ч. Система підземних споруд для видобування корисних копалин, а також гірничопромислове підприємство, що здійснює це видобування. II р`удник-а, ч., заст. Рудокоп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рудник — РУДОКО́П (робітник рудника), РУ́ДНИК. Ось список старих рудокопів, що дали згоду повернутися знову на шахту (Ю. Мокрієв); Рудники були чорні й блискучі від поту (З. Тулуб). Словник синонімів української мови
  6. рудник — РУ́ДНИК, а, ч., заст. Рудокоп. Рудників .. всіх розігнали, халупи, в яких вони жили, зруйнували, рудню спалили (з наук. літ.); Рудники були чорні й блискучі від поту, наче вилиті з чавуну (З. Словник української мови у 20 томах