1. Словник української мови Грінченка

ручитися

Ручи́тися, -чу́ся, -чи́шся

гл. Ручаться. Хто ручиться, той і мучиться. Ном. № 10661. Не ручись не то що за рівного батька, а за свою пазуху. Ном. № 6827.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ручитися — ручи́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. ручитися — (за кого) поручатися, давати поруку кому; (за що) ґарантувати що; (за себе) відповідати. Словник синонімів Караванського
  3. ручитися — див. ручатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ручитися — РУЧИ́ТИСЯ див. руча́тися. Словник української мови у 20 томах
  5. ручитися — руча́тися (ручи́тися) голово́ю за кого—що і без додатка. Гарантувати що-небудь, будучи впевненим, переконаним у чомусь—комусь. — Так ви ручаєтесь головою, що в замку, крім вас, немає живої душі? — питав Ледяник. Фразеологічний словник української мови
  6. ручитися — ГАРАНТУВА́ТИ (зобов'язуватися забезпечити виконання чого-небудь), ЗАПЕВНЯ́ТИ (ЗАПЕ́ВНЮВАТИ), РУЧА́ТИСЯ, ПОРУЧА́ТИСЯ. — Док.: гарантува́ти, запе́внити, ручи́тися, поручи́тися, запоручи́тися. Словник синонімів української мови
  7. ручитися — Ручи́тися, ручу́ся, ру́чишся, -чаться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ручитися — РУЧИ́ТИСЯ див. руча́тися. Словник української мови в 11 томах