різницький

Різницький, -а, -е

Мясничій. Мнж. 170. Цехи: різницький, коновальський. Котл. Ен. Худенький, як різницький стовпчик. Ном. № 8582.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. різницький — РІЗНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до різни́к; // Такий, як у різника, різників. Здавалося, що монументальний і важкий Масєка (зображений на фресці) ось-ось злетить униз сторч головою, розчепіривши свої .. товстопалі різницькі руки (І. Багряний); // Признач. Словник української мови у 20 томах
  2. різницький — різни́цький (різни́цька) соба́ка. Уживається як лайка. Тарас склав султанові таку відповідь на його грізне послання: “Ти — шайтан турецький,.. свиняча морда, різницька собака” (О. Довженко). Фразеологічний словник української мови
  3. різницький — Різни́цький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. різницький — -а, -е. Прикм. до різник. || Признач. для різання худоби, птиці. || В якому ріжуть, забивають худобу, птицю. Різницький собака — уживається як лайливий, образливий вираз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. різницький — РІЗНИ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до різник; // Признач. для різання худоби, птиці. Вона бачила його побаранілі очі, недобрі сині уста, коротку ногу й гострий різницький ніж, яким він різав овець (Коцюб., І, 1955, 401); // В якому ріжуть, забивають худобу, птицю. Словник української мови в 11 томах
  6. різницький — різни́цький прикметник Орфографічний словник української мови