1. Словник української мови Грінченка

салогуб

Салогуб, -ба

м. Бранное: торговецъ, мѣщанинъ. К. ЧР. 69, 426. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. О. 1862. VIII. 32. Пика широка та одутловата, як у того салогуба. Стор. І. 60. К. Повѣсти. І. 200.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. салогуб — салогу́б іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. салогуб — див. багатий; гладкий Словник синонімів Вусика
  3. салогуб — -а, ч., заст., зневажл. Міщанин; торговець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. салогуб — САЛОГУ́Б, а, ч., заст., зневажл. Міщанин; торговець. – Он, бачите, – каже Гвинтовка, – ідуть у двір, познімавши шапки, ніжинські кушніри да салогуби (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
  5. салогуб — МІЩАНИ́Н (людина з обмеженими дрібновласницькими інтересами й вузьким світоглядом), ОБИВА́ТЕЛЬ, ФІЛІСТЕ́Р книжн., БЮ́РГЕР заст., САЛОГУ́Б заст. зневажл. Словник синонімів української мови
  6. салогуб — САЛОГУ́Б, а, ч., заст., зневажл. Міщанин; торговець. — Он, бачите, каже Гвинтовка,— ідуть у двір, познімавши шапки, ніжинські кушніри да салогуби (П. Куліш, Вибр., 1969, 123). Словник української мови в 11 томах