1. Словник української мови Грінченка

сало

Сало, -ла

с.

1) Сало. Різать кабанів на сало. Стор. МПр. 60. Перчун придбав салів, не каятиметься — уторгує. Кобел. у. Угорск.: внутренній жиръ у свиньи, человѣка и нѣкот. др. животныхъ.

2) дурне сало. Тупица, дуракъ.

3) сало де́рти. Родъ игры у мальчиковъ: повиснуть, зацѣпившись за перекладину ногами, внизъ головой.

4) залити сала за шкуру. Досадить, допечь кому. Не одному гарячого сала за шкуру зальємо. Стор. МПр. 45.

5) дідове са́ло. раст. Salvia verticillata. Шух. І. 22. ум. сальце. Плямка собі сальце. Ном. № 1137. По чарці випємо, сальця ззімо шматок. Гліб.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сало — (свинячий жир) (витоплене) смалець, діал. солонина, (овече, коров'яче) лій. Словник синонімів Полюги
  2. сало — са́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. сало — Солонина; (нутряне) здір; (топлене) смалець; (овече) лій, жир, сить, з. тук; (на воді) шуга, шерех, шерешень; сальце; ім. САЛОГУБ, див. МІЩАНИН. Словник синонімів Караванського
  4. сало — -а, с. 1》 Жирове відкладення у тілі живого організму; жир. 2》 Відокремлений від м'яса підшкірний свинячий жир, що зберігається солоним і вживається сирим, смаженим чи вареним. || перен., жарт. Про свиней. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сало — (яловиче) лій Словник чужослів Павло Штепа
  6. сало — СА́ЛО, а, с. 1. Жирове відкладення у тілі живого організму; жир. – Ах, мамо, скільки на поросяті сала! (М. Коцюбинський); Балакав пан, і голос в нього страх противний Павлові. А пика! Сало так і двигтить (А. Словник української мови у 20 томах
  7. сало — са́ло: ◊ дурни́й як са́ло без хлі́ба → дурний Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. сало — Налляв гарячого сала за шкуру. Наробив багато йому лиха та прикрости. Ні сіло, ні впало, давай бабо сало. Без найменшої підстави робить притенсії. Хотів наїстись сала, а як нагодували, то й шкура відстала. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. сало — Жир тваринного походження, використовується як харчовий продукт і для технічних потреб; в організмі тварин відкладається під шкірою (шпик, найтовщий у свиней — 2-10 см), навколо внутрішніх органів (внутрішнє або... Універсальний словник-енциклопедія
  10. сало — вбива́тися / вби́тися в ті́ло (зневажл. в са́ло). Ставати товстим, гладким; поправлятися, гладшати. — Нічого, він (кінь) попасеться, вб’ється в тіло та ще й як вибрикуватиме (Ю. Фразеологічний словник української мови
  11. сало — I. ЖИР (жирове відкладення в тілі тварини й людини), СА́ЛО, ТОВЩ діал., СИТЬ діал., ОМА́СТА діал., ТУК заст.; ВО́РВАНЬ заст. (морських тварин та риб); ЛІЙ (перев. рогатої худоби, овець); СМА́ЛЕЦЬ, ЛЯРД (топлений, перев. свиней, птиці). Словник синонімів української мови
  12. сало — Са́ло, -ла, -лу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. сало — СА́ЛО, а, с. 1. Жирове відкладення у тілі живого організму; жир. — Ах, мамо, скільки на поросяті сала! (Коцюб., II, 1955, 359); Балакав пан, і голос в нього страх противний Павлові. А пика! Сало так і двигтить (Тесл., З книги життя, 1949, 158). Словник української мови в 11 томах