1. Словник синонімів української мови

сало

I. ЖИР (жирове відкладення в тілі тварини й людини), СА́ЛО, ТОВЩ діал., СИТЬ діал., ОМА́СТА діал., ТУК заст.; ВО́РВАНЬ заст. (морських тварин та риб); ЛІЙ (перев. рогатої худоби, овець); СМА́ЛЕЦЬ, ЛЯРД (топлений, перев. свиней, птиці). Простягнув (Борис) їй шматок ляща, який світився прозоро-зеленкуватим жиром (Є. Гуцало); Жінка.. напувала хворого гарячим чаєм з молоком, розтирала баранячим салом (З. Тулуб); Його жінка, глупе, заплиле товщем сотворіння, півдня сиділа на анку спеціально для того, аби.. бачити поклони і принижене згинання (Г. Хоткевич); Руки стали повні, м'які, а пальці були налиті ситтю (І. Нечуй-Левицький); З них (овець) вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо (І. Франко); Насилу добрався він.. до Югорського Шару, де взяв ворвань та рибу (з науково-популярної літератури); Присохне, як овечий лій (приказка); Мовчки смакував (сусід) зарум'яненою свининою, що з неї стікав смалець (С. Чорнобривець).

ЛІД (замерзла й затверділа вода), КРИ́ГА, ПРИПА́Й, СА́ЛО, ШУГА́, ШЕ́РЕШЕНЬ (тонкий шар криги або дрібні крижинки на поверхні води перед льодоставом). На льоду давно скутого кригою Уралу виникла весела і велелюдна ковзанка, на яку з стрімкого берега теж вилітали санчата з галасливою молоддю (З. Тулуб); Здалеку було чути грімкі вибухи: то на Дніпрі рвали кригу (Л. Дмитерко); Над крижаним припаєм біля берега виступали скелі (М. Трублаїні); У неділю ясно світить сонце.. Скоро на Дніпрі піде шуга (В. Собко); Напереріз кранові, пробиваючись крізь шерешень, помчали звідусіль катери (О. Гончар).

СА́ЛО (просолений свинячий підшкірний жир, відокремлений від м'яса), СОЛОНИ́НА діал.; ШПИК (у шматках з перцем); СМА́ЛЕЦЬ (витоплене); ЛІЙ, ЖИР, СИТЬ (овече). Обідають під копою: хліб, сало, огірки (С. Васильченко); Вона щойно бачила в коморі два лантухи петлюванки, діжечку солонини (В. Земляк).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сало — (свинячий жир) (витоплене) смалець, діал. солонина, (овече, коров'яче) лій. Словник синонімів Полюги
  2. сало — са́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. сало — Солонина; (нутряне) здір; (топлене) смалець; (овече) лій, жир, сить, з. тук; (на воді) шуга, шерех, шерешень; сальце; ім. САЛОГУБ, див. МІЩАНИН. Словник синонімів Караванського
  4. сало — -а, с. 1》 Жирове відкладення у тілі живого організму; жир. 2》 Відокремлений від м'яса підшкірний свинячий жир, що зберігається солоним і вживається сирим, смаженим чи вареним. || перен., жарт. Про свиней. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сало — (яловиче) лій Словник чужослів Павло Штепа
  6. сало — СА́ЛО, а, с. 1. Жирове відкладення у тілі живого організму; жир. – Ах, мамо, скільки на поросяті сала! (М. Коцюбинський); Балакав пан, і голос в нього страх противний Павлові. А пика! Сало так і двигтить (А. Словник української мови у 20 томах
  7. сало — са́ло: ◊ дурни́й як са́ло без хлі́ба → дурний Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. сало — Налляв гарячого сала за шкуру. Наробив багато йому лиха та прикрости. Ні сіло, ні впало, давай бабо сало. Без найменшої підстави робить притенсії. Хотів наїстись сала, а як нагодували, то й шкура відстала. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. сало — Жир тваринного походження, використовується як харчовий продукт і для технічних потреб; в організмі тварин відкладається під шкірою (шпик, найтовщий у свиней — 2-10 см), навколо внутрішніх органів (внутрішнє або... Універсальний словник-енциклопедія
  10. сало — вбива́тися / вби́тися в ті́ло (зневажл. в са́ло). Ставати товстим, гладким; поправлятися, гладшати. — Нічого, він (кінь) попасеться, вб’ється в тіло та ще й як вибрикуватиме (Ю. Фразеологічний словник української мови
  11. сало — Са́ло, -ла, -лу Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. сало — СА́ЛО, а, с. 1. Жирове відкладення у тілі живого організму; жир. — Ах, мамо, скільки на поросяті сала! (Коцюб., II, 1955, 359); Балакав пан, і голос в нього страх противний Павлові. А пика! Сало так і двигтить (Тесл., З книги життя, 1949, 158). Словник української мови в 11 томах
  13. сало — Сало, -ла с. 1) Сало. Різать кабанів на сало. Стор. МПр. 60. Перчун придбав салів, не каятиметься — уторгує. Кобел. у. Угорск.: внутренній жиръ у свиньи, человѣка и нѣкот. др. животныхъ. 2) дурне сало. Тупица, дуракъ. 3) сало де́рти. Словник української мови Грінченка